Летний лагерь Петровского Полтавского кадетского корпуса на Поле Полтавской битвы

Літній табір Петровського Полтавського кадетського корпусу
на Полі Полтавської битви

УДК 728.1.035(477.53)

Людмила ШЕНДРИК,
заступник директора з наукової роботи
Державного історико-культурного заповідника
«Поле Полтавської битви».

Червнева, 1709 року, Полтавська битва мала далекосяжні наслідки: вона докорінно змінила політичну карту Європи взагалі та вплинула на подальшу долю міста Полтави зокрема. З огляду на цю подію, 1802 року, в час чергового адміністративно-територіального поділу в Росії, Полтава стає губернським центром. Відповідно до свого нового статусу місто змінює своє архітектурне обличчя, водночас розпочинається меморіалізація Поля битви. Остання найтісніше пов’язана з діяльністю викладацького складу та кадетів Петровського Полтавського кадетського корпусу й облаштуванням на історичному Полі літнього табору кадетів. Тож зробимо невеликий екскурс до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу.

Перший кадетський корпус у Російській імперії було засновано 1732 року у Петербурзі. За часів правління імператора Миколи І було утворено спеціальний комітет по реформі військової освіти під головуванням генерал-інженера Опермана, одним із завдань якого було відкриття у Росії кадетських корпусів. Сама назва корпусів – кадетські, передбачала їх початкову роль у системі освіти, оскільки слово «кадет» походить від французького cadet – молодший. Після семилітньої освіти в кадетському корпусі, куди приймалися діти у віці 9-10 років, юнак мав можливість вступити у військове училище з дворічним періодом навчання; вершиною військової освіти було навчання в академії, де готувалась еліта армії. Основу, зрозуміло, закладали якраз кадетські корпуси, які переслідували дві мети: 1) навчити для армії офіцерів; 2) власне благодійна мета – дати можливість бідним дворянам виховувати своїх дітей «поблизу їх сімей».[6,94] З огляду саме на благодійну мету було вирішено створити у Полтаві кадетський корпус для чотирьох губерній: Полтавської, Чернігівської, Катеринославської, Слобідсько-Української (з 1835 р. Харківської). І вже 1829 року дворянство цих губерній почало збирати кошти на утримання корпусу. [1,5] Як зазначає І.Ф. Павловський, в 1834 році розпочалося зведення будівлі корпусу. [1,4] 5 квітня 1836 року імператор Микола І підписав указ військовому міністру графу О.І. Чернишову «... Корпус сей именовать Петровско-Полтавским и день учреждения оного праздновать в день победы 27 июня…» [6,13] Урочисте відкриття корпусу відбулося 6 (18) грудня 1840 року. [1,6] Термін навчання складав 7 років. Заняття кадетів були розподілені впродовж цілого дня наступним чином. Вставали вони о 6 годині, приготовлялись до 7 години, щоб сісти за заняття. Від 8-11 год. було дві лекції, після їх закінчення займалися стройовим навчанням, гімнастикою, іншим. Від 3-6 год. дві лекції, а від 6.30-8 год. займались приготуванням уроків. [6,29] Як бачимо, розклад занять кадетів було складено з урахуванням санітарних норм, коли лекції чергувалися з відпочинком та руховими вправами. Щоденно кадетів виводили на прогулянку, не дивлячись ні на яку погоду, за цим особисто слідкував Вікентій Францевич Святловський (перший директор корпусу), який прагнув привчити кадетів, як майбутніх воїнів, до перенесення холоду, шинелі одягалися тільки при морозі більше 10°. [6,29] Тобто проводилося загартування вихованців. Шикуванню (строю) завжди навчали на свіжому повітрі, на ці заняття відводилося не менше 6 годин на тиждень, по стільки ж годин було відведено на заняття фехтуванням, гімнастикою, танцями. [6,29]

З перших років існування кадетського корпусу навчальні предмети були поділені на обов’язкові та позакласні. До перших були віднесені загальноосвітні та військові, до других – стройове навчання, фізкультура, фехтування, плавання, танці та інше. Такий же поділ дисциплін зберігся і після військової реформи, коли 1865 року кадетський корпус було реорганізовано у Петровську Полтавську військову гімназію. Докорінно ж змінюється процес навчання і виховання після чергової реорганізації, коли, згідно указу імператора Олександра ІІІ, 26 липня (7 серпня) 1882 року Петровська Полтавська військова гімназія була перейменована в кадетський корпус. [6,171] Власне реформа була проведена з метою виділення військових гімназій серед інших шкіл і більш рельєфно підкреслити мету, яку переслідували військово-учбові заклади. Отже, в організації нинішнього корпусу як би поєднались – попередній кадетський корпус, де панував суто військовий устрій, але не було виховання, і військова гімназія, яка виробила принципи виховання, без чого неможлива школа, а відповідно ні один громадський діяч. Кадети, в першу чергу, повинні були усвідомити ту ідею, що перейменування військових гімназій не складає одну формальність, тільки зміну назви. Кадет – є військове звання, яке вимагає від особи, яка його носить, особливих якостей, необов’язкових для учнів інших відомств. Для кадета, окрім навчальної програми, обов’язково було засвоїти початки військового виховання. Прямим наслідком реорганізації було відновлення поділу вихованців на роти, при цьому старші класи, 6-й і 7-й, склали стройову роту.

Highslide JS
Рис. 1. Другий укріплений табір і
редути на «ордер-де баталі»

Були внесені зміни і до навчальної програми. На фізичні вправи була звернена особлива увага (навіть сувора), видані досить ґрунтовні інструкції щодо занять з гімнастики, плавання, рухливих ігор, танців. З метою виділення більше часу на ці заняття, годинний урок скорочено до 50 хв. Відмітимо ще одну рису, яка заслуговує уваги: при розподілі розкладу навчальних предметів, вказувалося, щоб вихованцю доводилося готувати не більше трьох уроків. [6,181] Як зазначає І.Ф. Павловський, кадети особливо захоплювалися гімнастикою, цьому сприяло й те, що для кожного віку вихованців в рекреаційних залах були гімнастичні машини. [6,161] І на гімнастичних змаганнях чи іспитах кадети показували високу майстерність. Тут були змагання між кадетами рот: лазіння по похилих драбинах вгору і вниз на одних руках, різні вправи. Якщо найменші кадети показували свою спритність в іграх, то старші вже майстерно виконували вправи на снарядах, на дерев’яних конях, паралельних брусах, на турніку. Змагалися в ходінні на ходулях, фехтуванні на рапірах, у метанні ядра, списа, у стрибках.

Особливої уваги заслуговує викладацький склад. Упродовж 1840-1917 років у даному навчальному закладі працювали: Бокін Петро Миколайович (1882-1883 рр., викладач гімнастики), Ільїнський Микола Павлович (1850-1883 рр., викладач гімнастики), Войт Аркадій Єгорович (1861-1864 рр., репетитор по ситуації), Разінкін Роман Петрович (1843-1848 рр., викладач гімнастики і фехтування), Туржанський Олександр Осипович (1843-1875 рр., репетитор по ситуації, викладач географії, учитель плавання), Цетров Федір Михайлович (з 1858 р. викладач гімнастики). [6,99-112] Не менші заслуги у становленні фізичного виховання в корпусі Олексія Дмитровича Бутовського, вихованця даного навчального закладу. Власне О.Д. Бутовський та директор Симашко Франц Іванович доклали зусиль, щоб гімнастика зокрема і фізичне виховання в цілому увійшли до розряду основних предметів. [7,42] Зрозуміло, що ми зупинили свою увагу на викладачах з фізичного виховання. Взагалі ж, за рівнем освітнього цензу викладачів та вихователів Петровський Полтавський кадетський корпус вигідно відрізнявся від інших.

Оскільки на фізичне виховання і суто військову підготовку в кадетському корпусі було зроблено особливий акцент, то з самого початку існування кадетського корпусу для вихованців було облаштовано літній табір на території історичного Поля, на березі Ворскли. Як зазначає І.Ф. Павловський, «табір корпусу знаходиться в декількох верстах від міста, на полях, де Петро Великий вів боротьбу зі шведами, недалеко від кургану, який називається Шведською Могилою, де поховані росіяни, загиблі під час бою».[6,74] Це був перший табір кадетів і він скоріше нагадував дачу, ніж дісно військовий табір. Тут проводили літній час кадети, які не поїхали на канікули. Ними особливо опікувались, намагаючись як найкраще організувати відпочинок. Вихованці займалися читанням, перекладами з іноземних мов, доглядали за садком, який був висаджений у таборі, вчилися складати гербарії, виготовляли чучела із тварин; для них організовувалися пішоходні екскурсії за 5 верств від табору; грали в рухливі ігри, займалися гімнастикою, вчилися користуватися топографічними інструментами. Оскільки був літній період і табір був над Ворсклою, вихованців навчали плаванню, цим керував підполковник, викладач Олександр Осипович Туржанський, методика якого була дуже швидко опанована вихованцями. [6,158]

Highslide JS
Рис. 2. Другий укріплений табір і редути на плані Я.Шварца

1853 року імператор Микола І відвідав Полтаву і побував на історичному Полі, бачив залишки укріплень табору Петра І і побажав, щоб це укріплення було реконструйовано. Кадети корпусу впродовж літнього періоду 1853-1854 років під керівництвом свого офіцера, викладача математики Ігната Миколайовича Коллерта відновили укріплення. За розпорядженням імператора було складено особливий журнал, в який занесли план спорудженого укріплення і прізвища кадетів для вічного зберігання в закладі. [2,274] 1856 року вихованці корпусу у літній табірний період відновили редут на Полі битви.

Реформа 1882 року, реорганізація гімназії в кадетський корпус вплинули і на табірне життя. Віднині навчання у таборі (у літній період з 10 червня по  10 серпня) стало обов’язковим для старших класів (6 і 7). І сам табір змінює своє розташування. Як зазначалося вище, 1-й табір був на березі Ворскли, на землі приватного власника. Щоб кадетський корпус мав табір на власній землі, єпископ Полтавський Іларіон придбав ділянку землі і табір перемістився ближче до Сампсоніївської церкви і Братської могили російських воїнів [5,676] І як зазначав О. Ліперовський (у 1907 р.), завдячуючи тому, що укріплення російської армії Петра І знаходяться на території табору Петровського Полтавського кадетського корпусу, вони зберігаються в нормальному стані, оскільки земля не розорюється. [2,274] Отже, це свідчення дає можливість точно визначити місцезнаходження літнього табору кадетів. Й на часі тут зберігся редан укріпленого табору російської армії та у 1973 році встановлено пам’ятний знак на місці командного пункту Петра І.

Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу дають цікаві відомості про табірне життя вихованців закладу. Оскільки після реорганізації 1882 року фізичне виховання стає обов’язковим, то і в літній період, у таборі кадети займалися фехтуванням, гімнастикою, плаванням, греблею і управлінням човном, стройовою підготовкою, стрільбою, метанням ядра, списа. Постійно влаштовувалися змагання з означених видів фізичного виховання, переможці нагороджувалися призами, їх імена та імена офіцерів-вихователів заносились до спеціального журналу корпусу. [3,73-80] Розпорядок дня у літньому таборі був наступним: підйом о 7-й годині: прибирання, гімнастика, сніданок; о 8-й – починалися різні роботи у самому таборі; опісля підсніданку до обіду – навчальні заняття, по обіді – відпочинок, різноманітні рухливі ігри; після полудня – заняття з плавання, греблі, ловіння риби; в несприятливу погоду – читали, слухали лекції офіцерів-вихователів. [4,43] Разом з офіцерами-вихователями кадети облаштували тир, в якому стріляли із рушниць, метали дротики. Для ігр кадетам були надані: м’ячі, крокет, два більярда, кегельбан, шашки, шахмати, ходулі тощо.

У літньому таборі влаштовувалися змагання і з прибулими гостями. Так, влітку 1913 року на історичному Полі проходили змагання між полтавськими кадетами та вихованцями Чугуївського піхотного училища. Програма змагань була цікава і різноманітна: біг в мішках, біг на ходулях: на двох, на одній, ходіння по хитаючому брусу, лазіння по шесту, біг з відрами, наповненими водою, біг з яйцями в ложках та інше. Переможці отримували призи. [4,76]

Частими, наповнені за змістом, були екскурсії із табору: пішоходні, кінні, на човнах, під час яких знайомилися з історичним Полем та його пам’ятками, ходили в Сампсоніївську церкву, Хрестовоздвиженський монастир, на Побиванку, в Тахтаулове, Жуки. Коли організовували екскурсію на човнах, готували необхідний запас продуктів, воду, зупинялись на перепочинок та обід, займались оковимірним визначенням відстані, визначенням сторін світу за компасом і по сонцю, орієнтуванням на місцевості, влаштуванням і виявленням засідок тощо. [4,62]

Отже, життя кадетів у літньому таборі було цікавим і насиченим: перебування на свіжому повітрі, загартування, різноманітні фізичні вправи і змагання, екскурсії – все це повинно було підготувати вихованців корпусу до служби в армії, майбутніх офіцерів.

Велика заслуга у розробленні програми літніх таборів О.Д. Бутовського. У майбутньому досвід організації літніх табірних зборів полтавських кадетів, свідком і безпосереднім учасником яких був О.Д. Бутовський, вчений трансформує на всеросійський грунт під час організації «тимчасових літніх курсів» для офіцерів-вихователів Кадетських корпусів 1890 року. [8,4]

Таким чином, завдячуючи єпископу Полтавському Іларіону, котрий придбав для

Highslide JS
Рис. 3. Іларіон, єпископ Полтавський

кадетів ділянку землі, на якій розташовувався петровський табір, останній був збережений. Кадети займали літній табір на Полі Полтавської битви до буремних подій 1917 року, коли фактично припинив своє існування Петровський Полтавський кадетський корпус (у 1919 році остаточно припинив діяльність). В подальшому літній табір кадетів (укріплений табір Петра І) за розпорядженням Л.Троцького, який декілька разів впродовж 1919 – 1920 років приїздив до Полтави, був перетворений на концентраційний табір "для буржуазного елементу", про що свідчить у своєму щоденнику лікар О.Несвіцький.[9,18].

Вперше комплексне дослідження території, на якій розміщувався петровський табір, здійснено впродовж двох польових сезонів 2007 – 2008 років учасниками міжнародної археологічної експедиції "Проект "Поле Полтавської битви" за участю фахівців зі Швеції, США, України. Тут віднайдено чимало фузейних куль, картечі, осколків ядер часу Північної війни. Найсучасніше обладнання, яким користувалися археологи: детектори, наземна радарна установка, георадар, магнітометр та інші, - дають можливість бачити приховані особливості нижче грунту, як, наприклад, канави, старі дороги і стіни. Науковий директор експедиції, доктор наук Державної служби охорони пам’яток Швеції Бо Кнаррстрьом на підставі аналізу проведених досліджень табору зазначив, що експедиція віднайшла залишки "реконструкції" здійсненої кадетами в середині 19 століття, які збільшили у розмірах петровський табір. Отже, археологи підтвердили свідчення сучасників про розташування літнього табору кадетів Петровського корпусу на Полі Полтавської битви в укріпленому таборі Петра І. Хоча, за визнанням археологів, крапку у його дослідженні ставити ще зарано.

Література:

1. Центральний Державний історичний архів України м. Київ. Фонд 267 (Особистий фонд Павловського Івана Францевича, справа 68).

2. Липеровський А. Где похоронены шведские воины после битвы 27 июня 1709 года.// Труды Полтавской ученой Архивной Комиссии. Под ред.       И.Ф. Павловского, А.Ф. Мальцева, Л.В. Падалки. – Вып. 3 – Полтава, 1907.

3. Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса. С 1 октября 1911 г. по 1 октября 1912 г. – Полтава, 1912.

4. Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса. С 1 октября 1912 г. по 1 октября 1913 г. – Полтава, 1913.

5. П.Г.Л. Торжество открытия памятника на поле Полтавской битвы 11 сентября 1895 года.// Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1895. - № 19. – 1 октября. – Полтава, 1895.

6. Павловский И.Ф. Исторический очерк Петровского Полтавского Кадетского Корпуса (1840-1890). – Полтава, 1890.

7. Павловский И.Ф. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели, благотворители. – Полтава, 1914.

8. Павлов В. Олексій Дмитрович Бутовський – апостол олімпійського руху сучасності. – Полтава, 2006.

9. Несвіцький О. Полтава у дні революції та в період смути 1917 – 1922 р.р.: Щоденник. – Полтава, 1995.

Джерело:

Полтава: архітектура, історія, мистецтво. Матеріали III наукової конференції "Вайнгортівські читання", грудень 2009 р. – Полтава. 2009. Стор. 218-225.


© Шендрик Л.
При використанні, посилання
на автора обов'язкове.

Ссылки на эту страницу


1 ППКК - исторические очерки
[ППКК - історичні нариси] - пункт меню
2 Указатель книг и статей по названиям
[Покажчик за назвами] - пункт меню
3 Шендрик Людмила Кирилловна
[Шендрик Людмила Кирилівна] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919