О некоторых археологических памятниках территории и окрестностей Полтавы

Про деякі археологічні пам’ятки території та околиць
Полтави

УДК 719(477.53)

Олександр СУПРУНЕНКО,
заступник директора Державного підприємства НДІ «Охоронна археологічна служба України» археології НАН України, старший науковий співробітник, заслужений працівник культури України

Юрій ПУГОЛОВОК,
мол. науковий співробітник Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації

Восени і взимку 2003 р. здійснені обстеження пам’яток археології у північно-східній та південній  частинах території міста Полтави і прилеглих ділянках Полтавського р-ну Полтавської обл. (Тахтаулівська, Кротенківська, Ковалівська, Щербанівська сільські ради), у басейнах р. Ворскла та її приток — рр. Полузір’я, Говтвянчик, Коломак, окремих  струмків (рис.1). Проведення цих розвідок зумовлювалося перспективним планом підготовки матеріалів до археологічної частини тому «Зводу пам’яток історії та культури» по Полтавській області на 2003 р. (1).

Варто нагадати, що дослідження старожитностей на території Полтави й околиць розпочаті понад 175 років тому. Їх історіографічний аналіз вміщено в кількох спеціальних працях (2). Разом із тим, дослідницький потенціал пам’яток території та округи міста далеко ще не вичерпаний. Свідчення тому знаходимо у численних публікаціях ряду дослідників останніх років. До речі, бібліографічний аналіз цих наукових робіт нещодавно оприлюднений друком саме в матеріалах ІІ Вайнгортівських читань і, напевне, є поодинокою в Україні спробою аналізу й обліку всіх наукових праць відповідної тематики про конкретне місто — обласний центр (3). До речі, останні обстеження території Полтави дозволили здійснити черговий аналіз історії досліджень конкретних пам’яток, що і знайшло відображення у тексті цієї статті.

Опис обстежених пам’яток укладений з півночі на південь, з урахуванням розміщення басейнів приток р.Ворскла, їх нумерація відповідає їх номерам на картах-схемах (рис.1; 2; 3). Наводимо таблицю, що надає культурно-хронологічну характеристику обстежених об’єктів:

Таблиця 1

Культурно-хронологічна характеристика обстежених об’єктів

Неоліт

Верхоли, місцезнаходження; Марки І, поселення.

Енеоліт-бронза

Верхоли, місцезнаходження; Дублящина, місцезнаходження; Марки І-ІІ, поселення; Побиванка, поселення; Триби, поселення.

Скіфський час

Гора, поселення, групи курганів; Дальні Яківці, група курганів; Інститутська гора, поховання, кургани (див. публікацію І.М.Кулатової в цьому збірнику); Крутий Берег, поселення; Марки ІІІ, поселення; Падалки, поселення; Патлаївка І-ІІІ, поселення, група курганів; Побиванка, група курганів І; Половки, поселення.

Ранньоримський час

Марки І, ІІІ, поселення; Побиванка, поселення; Триби, поселення.

Пізньоримський час

Крутий Берег, поселення; Побиванка, поселення.

Салтівська культура

Верхоли, місцезнаходження.

Роменська культура

Інститутська гора, Парк Перемоги, поселення.

Кургани

Гора, Дальні Яківці, Інститутська гора, Кротенки, Патлаївка, Побиванка, Шмиглі.

Об’єкти XVIII ст.

Полтава, вул. Південна, рештки цегельного заводу.

Highslide JS
 Рис. 1. Схема території м. Полтава та околиць, охопленої розвідками 2003 р.
І — поселення; ІІ — кургани.

Кротенки:
1-3 — кургани; Побиванка: 4 — група курганів І; 5 — група курганів ІІ; 6 — поселення зрубного та пізньозарубинецького часу, черняхівської культури; Патлаївка: 7-9 — поселення І-ІІІ скіфського часу; 10 — група курганів І; Дальні Яківці: 11 — група курганів І; Полтава, Інститутська гора: 12 рештки курганів; 13 — залишки селища роменської культури; 14 — кургани та залишки цегельного заводу  XVIII ст.; Гора: 15 — поселення; 16 — курган І; 17 — група курганів ІІ; Шмиглі: 18 — курган; Марки: 19-21 — поселення І-ІІІ; Крутий Берег: 22 — поселення; Дублянщина: 23 — місцезнаходження; Верхоли: 24 — сліди різночасового поселення; Триби: 25 — поселення; Половки, м-н: 26 — поселення; Падалки: — поселення.

Нижче надається характеристика деяких пам’яток археології на території та в околицях Полтави.

р. Ворскла, правий берег

Кротенки, с., Кротенківська с/р, Полтавський р-н (правий берег р.Ворскла).

1-3. Кургани. Кілька розораних насипів курганів розташовано в околицях села. Вони складають три мікрогрупи.и.

Кургани І. Перший — розораний, висотою 0,8 і діаметром близько 20 м, знаходиться за 0,55 км на захід — південний захід від села, на панівному вододільному підвищенні двох водозборів — рр. Ворскли і Полузір’я (рис.2:2). Поряд помітний незначний, дуже розораний курганоподібний насип, висотою близько 0,25 м і діаметром 10 м.

Кургани ІІ. Ще один розораний насип, висотою до 0,5 м і діаметром 22 м, розташований на підвищенні плато четвертої тераси, за 0,3 км на південний захід від села. На південь від нього, в 20-30 м, помітні два курганоподібні пагорби, можливо, рештки дуже розораних насипів курганів, висотою 0,2-0,3 м при діаметрі 8-10 м (рис.2:3).

Highslide JS
 Рис.2. Схема розташування пам’яток в околицях сс. Кротенки, Патлаївка та хут.Марки Полтавського р-ну
і селища Побиванка. Кротенки: 1-3 – кургани; Побиванка: 4 – група курганів І; 5 – група курганів ІІ;
Патлаївка: 6-7,9 – поселення І-ІІІ; 8 – група курганів І; марки: 10 – поселення І-ІІІ.

Кургани ІІІ. Перший — також розораний, знаходиться в 0,8 км на захід – північний захід від села, на підвищенні вододільного плато. Висота — 0,6 м, діаметр — 17х20 м (рис.2:1). На північний схід від нього помітні рештки знищеного оранкою кургану, від якого залишилася лише суглинкова пляма розтягнутого викиду. Більший курган відомий на поч. ХХ ст. як Могила Висока.

Highslide JS
 Рис.3. Схема розташування пам’яток між сс. Гора, Шмиглі та Нижні Млини Полтавського р-ну.
Гора: кургани і поселення; Шмиглі: курган.

Всі згадані вище кургани позначені на "Плане современных окрестностей г.Полтавы, заключающих место переправы армии Императора Петра I через р.Ворсклу и поле сражения 27 июня 1709 г.", знятому в червні 1909 р. штабс-капітаном О.Міхельсоном, примірник якого зберігається в фондах Музею заповідника "Поле Полтавської битви", а також на "Рекогносцировке поля Полтавской битвы 1909 года" капітана І.Соколовського (4) (рис.5). Кургани мають безпосереднє відношення до спорудження поряд із ними польових укріплень Першого табору військ Петра І напередодні битви. Насипи оглядалися Г.О.Сидоренко в 1945 р. (5).

Highslide JS
 Рис.4. Марки, хут. Схема розміщення поселень.
Цифрами позначені: 1 – ґрунтовий могильник бондарихинської культури; 2 – культурні нашарування
доби неоліту-бронзи; 3 – нашарування бондарихинської культури; 4 – культурні нашарування
скіфського часу.

Побиванка, кол. с. — сучасне с-ще, тер. Київського р-ну м. Полтава, Полтавська м/р — Полтавський р-н (правий і лівий береги струмка Побиванка — лівий берег р.Полузір’я — правий берег р.Ворскла).

4. Група курганів І — відома археологічна й історична пам’ятка "Поля Полтавської битви", — пов’язана зі спорудженням на одному з найбільших курганів 1909 р., поряд із Зіньківським трактом, пам’ятника "Шведам від шведів" (6).

Highslide JS
 Рис. 5. «Рекогносцировка поля Полтавской битвы 1909 года»
капітана І.Соколовського (фрагмент).

Кургани відомі за обстеженнями члена Полтавської вченої архівної комісії О.В.Ліперовського, який 1904 р. провів на обраному під зведення монумента насипу розкопки траншеєю і виявив накатник поховання скіфського часу (7). Після цього роботи були припинені, а курган — досипаний. На його вершині встановили гранітну стелу, привезену зі Швеції. Відтоді два найбільші насипи курганів групи позначалися на вказаних вище схемах, а також картах мірилом від 1:100 000 см та більш крупномасштабних. В 1985 р. група оглядалася І.М.Кулатовою (8), в результаті чого серед посівів сільськогосподарських культур відзначені три кургани (9).

В ході зимового обстеження 2003 р. встановлено, що курганів у складі групи значно більше, а відтак укладений новий її промірний план та опис..

Група курганів займає вершину вододільного плато рр. Ворскла, Полузір’я та струмка Побиванка (підвищення правого берега край витоку останнього), за 0,3-0,6 км на північний схід – північ від селища (кол. село у складі Тахтаулівської с/р) (рис.2:4). Група витягнута широтним ланцюжком вздовж долини струмка на відстань 0,25 км, перерізається лісосмугою. Розташована за 0,2 км на схід від шосе мм. Полтава-Зіньків. До першого кургану прокладена бетонована доріжка. Саме на ньому і встановлено пам’ятник "Шведам від шведів". Група складається з 8-ми насипів, шість з яких розорюються. Їх висота — 0,25-2,50 м, діаметр — 10-40 м.

З огляду на знахідки О.І.Ліперовського та характер конструкції насипів, позначений наявністю материкових викидів кільцевої форми,  близькість до двох поселень скіфської доби — поблизу Кротенок і Патлаївки (пункт І), група належить до числа курганних некрополів скіфського часу.

5. Група курганів ІІ виявлена на протилежному вододільному підвищенні лівого берега струмка Побиванка і правого берега р.Ворскла, за 0,65 км на південний схід від селища Побиванка та в 0,7 км на захід від с.Патлаївка (рис.2:5). Складається з 2-х насипів — помітного і задернованого кургану № 1 і розораного насипу № 2. Висота першого — близько 1,2 м, діаметр — 20 м; другого — 0,25 м, при діаметрі 10х12 м.

Кургани позначені на "Рекогносцировке поля Полтавской битвы 1909 года" капітана І.Соколовського (10) (рис.5).

6. Поселення черняхівської культури, відкрите розвідками І.М.Кулатової та О.Б.Супруненка 1985 р. (11), неодноразово згадувалося у літературі (12). Черговий огляд значно доповнив уявлення про топографію і певним чином уточнив культурно-хронологічну належність пам’ятки.

Поселення займає чотири похилих миси правого й лівого берегів струмка Побиванка, утворені впадінням з обох боків невеличких струмків, за 0,25 км на південний захід від селища Побиванка та 0,20 км на південний схід від господарських споруд на околиці с.Тахтаулове (рис.1). Територія пам’ятки знаходиться в адміністративних межах Тахтаулівської с/р і на межі Київського р-ну м.Полтави. Пам’ятка займає миси висотою 1,5-3,5 м над рівнем заплави. Культурні залишки сконцентровані за 10-40 м вище від рівня заболоченої заплави на схилах. В сер. ХХ ст. долина струмка в районі селища перегороджена у широтному напрямку дамбою спущеного на сьогодні ставка. Територія використовується під городи, а південно-східного мису — під сільськогосподарські угіддя. Площа пам’ятки поділена навпіл заплавою струмка. Вона складається з північної частини, захищеної підвищенням плато від панівних зимових вітрів, і нерівномірно розділеною допливом безіменного струмка, та південної — більш похилої. Північна має розміри — 60х140 м, південна — 50х140 м. Тобто, загальна площа селища складає близько 1,65 га.

Культурні залишки розпорошені вздовж схилів мису. Вони представлені окремими уламками ліпних горщиків банкової форми зрубного часу, виявлених у південній частині поселення (рис.16:1), а також фрагментами кружального посуду черняхівської культури — горщиків з шерехатою поверхнею, лискованих мисок, ручок ваз та глеків (рис.6:2-5,8). Вирізняється уламки ліпного посуду пізньозарубинецького типу — шматок стінки зі вмістом подрібненого шамоту у тісті, уламок вінця мініатюрної посудинки та ліпного диску із трохи загнутим краєм, типу сковорідки (рис.6:6-7,9). Встановлена потужність культурного шару — 0,4-0,5 м.

На південний схід від селища, на підвищенні мису лівого берега струмка, помітні рештки двох розораних насипів невеликих курганів висотою 0,25-0,35 м і діаметром 10-15 м (рис.1).

Таким чином, селище може розглядатися як пам’ятка доби пізньої бронзи, пізньозарубинецького часу і черняхівської культури.

Патлаївка, с., Кротенківська с/р, Полтавський р-н (правий берег р.Ворскла).

Highslide JS
 Рис.6. Побиванка, с-ще. Поселення. Знахідки. Кераміка.

Highslide JS
 Рис.7. Патлаївка, с. Поселення ІІІ скіфського часу.
Фрагменти кераміки.

7. Селище скіфського часу І, позначене знахідками характерної кераміки — вінець горщиків та мисок, уламків ліпних черпаків і кубків з врізним геометричним орнаментом, інкрустованим білою пастою, керамічних пряслиць та виробів із кварциту, зібраних при обстеженнях 1940 і 1985 рр., знаходиться за 0,4-0,6 км на південний захід від села, на краю панівного мису високого правого берега Ворскли (рис.1; 2:6). Воно займає розорану площу близько 1,6 га (90х180 м), видовжену в меридіональному напрямку. Використовується під городи. При огляді 2003 р. встановлений факт наявності не двох, а трьох зольників круглої у плані форми, висотою 0,3-0,4 м і діаметром 15-27 м.

Селище належить до числа пам’яток фінальної доби ранньоскіфського часу. Відкрите І.І.Ляпушкіним та Г.О.Сидоренко 1940 р., оглядалося І.М.Кулатовою 1985 р. (13).

Напевне, селище існувало і в наступний час, змістившись вниз, за течією Ворскли, дещо на південь. Принаймні, рештки поселень скіфської доби виявленні і південніше — на сусідніх мисах корінного берега.

8. Селище скіфського часу ІІ, відкрите О.Б.Супруненком 1972 р. і обстежене І.М.Кулатовою 1985 р. (14), розташоване на сусідньому, — на південний схід від першого, — мису високого берега, що здіймається на рівнем заплави на 87 м, край південно-західної околиці села (між сосновим бором і дібровою), за 0,2 км на північний захід від колишньої поміщицької садиби. Селище займає підпрямокутної форми мис, оточений із широтних боків зволоженими залісненими ярами, розміром 150х150 м, і, напевне, вкриті кущами та лісом більш пологі ділянки його схилів. Встановлено, що культурні залишки скіфської доби залягають на площі близько 1,8 га (120х150 м). Остання на 60 % поросла лісом. Лише третина її використовується під городи. Товщина культурних нашарувань, за результатами попередніх обстежень, складає 0,5-0,6 м (15).

При огляді відзначені рештки трьох зольників у центральній розораній частині мису, наявність ряду окопів і решток бліндажів часу Другої світової війни край схилів мису. Більший зольник має висоту 0,4 м і діаметр понад 30 м, менші — помітні лише за плямами попелястого грунту, діаметром 10-13 м. На поверхні виявлені уламки ліпної кераміки скіфського часу V-IV ст. до н.е.

Highslide JS
 Рис.8. Марки, хут. Ліпні горщики-урни
з ґрунтового могильника бондарихинської культури.

9. Селище скіфського часу ІІІ, виявлене І.М.Кулатовою та О.Б.Супруненком 1985 р. (16), знаходиться поряд із новим Яківчанським кладовищем та збудованою тут поминальною каплицею. Обстеження дозволило дещо уточнити розміри поселення та наявність на ньому окремих об’єктів (17).

Селище розташоване за 0,75 км на південь-південний захід від села, в 0,1 км на північ від кладовища, на краю плато правого корінного берега Ворскли, над трасою мотокроссу (рис.2:9). Займає розорану під городи площу, витягнуту в меридіональному напрямку, розміром 60-70х180 м, тобто, близько 1,1 га, розташовану за 0,6 км на схід від залишків укріплень Другого табору армії Петра І у червні 1709 р. Північна частина території селища вкрита невеликим сосновим лісом. В широтному напрямку через поселення пролягає ланцюжок зольників у складі 5-ти насипів, висотою 0,2-0,6 м і діаметром 15-25 м. З їх поверхні походить досить виразна добірка кераміки V–IV ст. до н.е. у складі уламків вінець ліпних горщиків з пальцевими защипами по зрізу чи проколами під ним (рис.7:1,3) без прикрас, лише з потовщеними краями вінець (рис.7:4,6), фрагменти ліпних мисок з шерехатою поверхнею (рис.7:5,8), вінець ледь загладжених ліпних корчаг (рис.7:7) тощо. У складі знахідок — уламок денця невеличкого ліпного горщичка (рис.7:9), денця більших посудин з лише позначеним утором (рис.7:12,13), уламок біконічної форми пряслиця з верхньою зрізаною основою (рис.7:11).

Селище належить до пам’яток ворсклинського локального варіанту лісостепової культури скіфської доби. Вірогідно, в лісі, зберігся ще один зольник, підвищення якого помітне серед соснових насаджень.

10. Група курганів І, відома за обстеженнями О.Б.Супруненка 1989 р., скоріше за все, є залишками курганного некрополю селища, відомого за знахідками у трьох пунктах (Патлаївка І-ІІІ). Від нього залишилася низка зруйнованих оранкою насипів курганів, вишикуваних меридіональним ланцюжком від селища ІІ до південної частини селища ІІІ, за 0,85 км на південний захід від села (рис.2:8). Кургани займають підвищення плато в 0,3-0,5 км на захід від схилу корінного берега, позначені на місцевості незначними підвищеннями в 0,2-0,5 м при діаметрі 12-18 м. Збереглося 5 насипів і два розораних підвищення, подібних до курганів.

Вірогідно, рештки насипів маркирують місцезнаходження курганного некрополю скіфського часу, частково знищеного будівництвом табору російської армії 1709 р. і багаторічним розорюванням. Відомості про наявність курганів оприлюднені друком (18).

За 0,2-0,4 км на південний захід від селища ІІІ — вздовж забудови Дальніх Яківців — місцезнаходження поодиноких уламків ліпного посуду скіфської доби (рис.1).

Дальні Яківці, с-ще, тер. Ленінського р-ну м. Полтави, Полтавська м/р (правий берег р.Ворскла).

11. Група курганів І, у складі 12-ти насипів, висотою 0,3-2,2 м і діаметром 12-30 м, розташована на мисоподібному виступі плато правого корінного берега, у північно-східній частині селища Дальні Яківці, поблизу старого Яківчанського кладовища (рис.1). Кургани споруджені на вершині підвищення і розташовані компактним скупченням, дещо видовженим у меридіональному напрямку на 0,25 км (рис.1). Основна частина групи знаходиться на городах чи території садиб по вул. Нагірній, за №№ 1-7, по обидва боки від асфальтового покриття вулиці. Половина курганів задернована чи поросла кущами бузку, інші — розорані під городи. Найкраще збережені насипи вимежувані із землекористування.  Свого часу ядро групи знаходилося на території парку садиби відомого лікаря М.В.Скліфасовського, на одному із них — була встановлена альтанка; інший — знаходився безпосередньо біля мисливського будиночка маєтку (вул. Нагірна, 1), поряд із віковими дубами. Сьогодні ця споруда — філія № 11 міської ЦБС м.Полтави.

Один із курганів на початку ХХ ст. був зруйнований. Він знаходився біля старої земської школи. Тоді під насипом був виявлений дерев’яний накатник скіфського часу (19). На сьогодні рештки насипу цього кургану ще збереглися у вигляді незначного підвищення.

З району групи походять кілька знахідок предметів озброєння скіфського часу VI – початку V ст. до н.е. (20). Група курганів — яскрава пам’ятка історичного ландшафту — датується, вірогідно, скіфським  часом.

Інститутська Гора, тер. Полтавського міського парку Перемоги, Першотравневий проспект, 20, Ленінський р-н м. Полтави, Полтавська м/р  (лівий берег струмка Чорного — правий берег р.Ворскла).

12. Залишки поселення роменської культури є південною периферією пізньороменського посаду літописної Лтави, позначені знахідками дрібних уламків ліпного посуду кінця Х – початку ХІ ст. на території парку Перемоги, на північно-західній частині Інститутської гори. Сліди поселення виявлені 1983 р. О.Б.Супруненком, оглядалися ним же у зв’язку із прокладанням комунікацій у 1997 та 1998 рр. (21).

У ході обстеження виявлено, що культурні рештки вказаного часу трапляються на площі близько 6 га (250х300 м), що окреслюється з півночі: будинком Літературно–меморіального музею І.П.Котляревського (Першотравневий проспект, 20), безпосередньо бульваром проспекту в районі житлових будинків за № 19–21; з північного сходу — входом у парк Перемоги; зі сходу — головною алеєю парку; з півдня — схилом підвищення Інститутської гори; із заходу — рогом вулиць Короленка та Садової; вздовж останньої вони виявлені і з північного заходу (рис.1). Поверхня посаду вкрита парковими насадженнями і забудовою.

Інститутська Гора, Південна вул., 6, Октябрський р-н м. Полтави, Полтавська м/р  (лівий берег струмка Чорного —  правий берег р.Ворскла).

Highslide JS
 Рис.9. Марки, хут. І. Пункт І. Знахідки. 1-9 – кераміка; 10-12 – кремінь. ІІ. Пункт ІІІ. Кераміка. ІІІ.
Пункт ІІІ. Зачистка. Профіль.

13. Кургани та залишки цегельного заводу ХVIII ст.. Група у складі 3-х насипів висотою 0,35–1,60 м і діаметром 9–16 м, розташована на мису-відрозі правого корінного берега Ворскли (південно–східна частина Інститутської гори), при впадінні Чорного (Кобищанського) струмка, за 80 м на північний захід від силової підстанції електромереж мікрорайону Левада та в 60 м на захід від пожежної частини Ленінського району міста (рис.1), у межах окремої садиби по вул. Південна, 6.

Група розташована на краю похилого мису високого берега, що здіймається над рівнем заплави Ворскли на 18 м, на межі і городах садиби, де проживають гр. В.І.Шевченко та М.М.Кива.

Найбільший курган — задернований, має висоту 1,6 м і діаметр 18 м, насипи двох менших — використовуються під городи, їх висота — 0,80 та 0,35 м, діаметри — 9 та 13 м..

З північного заходу від садиби помітний оплилий глиняний кар’єр, розміром 20х30 м і глибиною понад 1,5 м, поряд із яким є ще 2 курганоподібні, круглі у плані, насипи, висотою 0,40–0,45 м і діаметром 10 і 8 м, складені із суглинку. Вони належать до часу фіналу пізньосередньовічної доби і пов’язані з діяльністю цегельного заводу 1780-х рр., що належав родині кн. Кочубеїв. Його рештки збереглися також за 75 м на північ від садиби. Це квадратної форми споруда із суглинку, у вигляді валу, висотою до 1,5 м і розміром 32х35 м, оточена ровоподібною заглибиною. У центрі — ще одне валоподібне підвищення, орієнтоване широтно, що має висоту близько 2 м. На схилах виявлені рештки перепаленого суглинку і шматки цегли ХVІІІ ст.

Таким чином, група курганів, виявлена І.М.Кулатовою 1993 р. (22), є однією з найкраще збережених на сьогодні курганних пам’яток на теренах міста..

Гора, с., Щербанівська с/р, Полтавський р-н (правий берег р.Ворскла — лівий берег р.Дніпро).

Highslide JS
 Рис. 10. верхоли, с. Знахідки. 1-9, 13 – кераміка;
10-12 – кремінь.

14. Поселення скіфського часуу позначене у фаховій літературі як селище VI – IV ст. до н.е. біля с. Нижні Млини Полтавського району (23), відкрите Г.О.Сидоренко та І.І.Ляпушкіним у 1940 р. (24). Воно займає мис правого високого берега, що здіймається над заплавою на 86 м. На сьогодні він підрізаний влаштуванням спуску шосе мм. Київ – Полтава – Харків (рис.1). Селище обстежувалося О.Б.Супруненком 1972 р. (25), співробітниками Центру охорони та досліджень пам’яток археології у 2001 р., у зв’язку із погодженням проектів землевідводів (26).

На сьогодні — зайняте старим садком, по краю схилу обсаджене лісосмугою. Витягнуте в мередіональному напрямку вздовж схилу високого берега, має площу 4 га (100х400 м). На поверхні помітні підвищення двох зольників, висотою 0,3-0,4 м і розміром 15х20 м. Знахідки представлені уламками ліпного посуду кінця VI – IV ст. до н.е.

15. Група курганів І, у складі двох розораних насипів, висотою 0,3-0,6 м і діаметром 12 – 20 м, знаходиться в 1 км на північ від села, за 0,25 км від повороту шосе на с. Гора, на краю підвищення, за 0,4 км від схилу плато корінного берега . Поряд із курганами проходить лінія високовольтних електропередач. Один із курганів описаний Г.О.Сидоренко (27) та О.Б.Супруненком (28).

Highslide JS
 Рис. 11. Полтава,
Енгельса вул.
(р-н І-ї
міськлікарні).
Меч. Залізо.

16. Група курганів ІІ розташована на сусідньому підвищенні плато, відділеному (з півночі) неглибоким вибалком, в 0,75 км на північ від села, за 0,5 км на північ від старого господарського двору колишнього радгоспу (рис.1). Складається із 6-ти розораних насипів, висотою 0,3 – 0,9 м і діаметром 12 – 25 м. Група витягнута в широтному напрямку на 0,35 км. На кургані, що знаходиться справа від асфальтованої дороги до села, встановлено тригопункт. Кургани оглядался Г.О.Сидоренко 1940 р. та відомі за описом О.Б.Супруненка (29).

Вірогідно, обидві групи — рештки великого курганного некрополю скіфського часу зазначеного вище поселення. До речі, у складі некрополю на 1925 р. було помітно 20 насипів, один із яких — з похованням VI ст. до н.е. — досліджений О.С.Федоровським (30).

Шмиглі, с., Щербанівська с/р, Полтавський р-н (правий берег р.Ворскла — вододіл рр. Ворскла і Говтвянчик).

17. Курган І. Насип обораного кургану знаходиться на вододільному підвищенні, за 0,3 км північний схід від села, в 0,2 км від автотраси в бік с.Гора та за 0,15 км на захід від шосейного полотна, посеред поля (рис.1). Збереглася лише центральна задернована частина насипу, поли якої дуже оборані. Висота — 0,8 м, діаметр — близько 16 м.

р. Ворскла, лівий берег

Марки, хут.., Новоселівська с/р, Полтавський р-н (лівий берег р.Ворскла).

18-20. Поселення І доби неоліту, енеоліту, бронзи, скіфського та пізньозарубинецького часу, відоме за розвідками О.К.Тахтая 1926 р., обстеженнями І.О.Післарія 1972 р., розкопками В.І.Непріної 1976 р., оглядалося з метою встановлення сучасного стану збереження пам’ятки (31).

Пункт І — розташований край підніжжя і на вершині підковоподібної дюни (рис.1; 4) — останця другої надзаплавної тераси лівого берега Ворскли, на північно-західній околиці хутора. Займає переважно задерновану площу в 15 га (300х500 м). Висота дюни — понад 8 м над рівнем заплави, а під її схилом — помітне підвищення першої тераси, висотою 1,0 – 1,5 м. Саме на нього припадає переважна більшість території пам’ятки, що в різний час була зайнята поселеннями києво-черкаської неолітичної культури, неоліту ямково-гребінцевої кераміки, засухинської культури, а пізніше — стоянкою ямно-катакомбного часу, культури багатоваликової кераміки, поселеннями зрубного та бондарихинського часу і селищем пізньозарубинецького населення культурного типу Картамишеве 2.

Потужність культурних нашарувань в основі схилу дюни — 0,2-0,4 м. Вони досліджувалися археологічно В.І.Непріною, яка виявила господарські об’єкти ямного часу. Основне скупчення матеріалів тяжіє до південно-західного схилу дюни і займає площу не більше 2,5 га. Сучасний стан памятки майже не змінився, крім будівництва на місці старої садиби сучасного будинку (1990). Ці роботи дещо порушили культурні нашарування, хоча й не змінили зовнішнього вигляду пам’ятки.

З города цієї садиби походить виразна добірка кераміки і кілька виробів з кременю. Найдавніший етап заселення підніжжя дюни позначають знахідки уламка стінки ліпної неолітичної посудини києво-черкаської культури, прикрашеної рядами видовжених ямок, із домішками рослинності та піску в тісті пористого гатунку (рис.9:5), а також два уламки верхньої (передвінцевої частини) неолітичного горщика, вкриті ялинковими відбитками відступаючих наколів, нанесених підпрямокутною паличкою, в орнаментації яких вгадуються впливи на середовище дніпро-донецького населення Поворскля племен азово-причорноморської лінії розвитку неоліту (рис.9:2,4). В тісті цих фрагментів є невеликі домішки рослинності з переважанням дрібного піску. Кераміка неоліту ямково-гребінцевої культури представлена серед знахідок єдиним черепком, орнаментованим горизонтальними рядами підромбічних неглибоких наколів та слідами загладжування внутрішньої поверхні гребінцевим штампом (рис.9:1). Тісто цієї посудини щільне, хоча і крихке, з домішками піску та подрібненими зернами кривавика.

Наявність ямного компоненту серед керамічного комплексу позначена уламками стінок ліпних посудин з гребінцевими розчосами поверхні та ялинковими відбитками скошеного штампу, шматочками стінок ліпних горщиків з гребінцевими розчосами на внутрішній поверхні (рис.9:3,6,8), а також масивною кінцевобічною скребачкою на відщепі з непрозорого коричнюватого кременю, вкритого інтенсивною біло-жовтою кіркою (рис.9:10). Останні вироби з кременю — уламок і відщеп зі слідами використання та фрагмент сегментоподібного знаряддя на кшталт мікроліту, належать, вірогідно, до неолітичної доби (рис.9:11,13).

Край вершини піщаної дюни, пошкодженної старим кар’єром, відзначена ділянка зі збереженим культурним шаром, потужністю близько 1 м, що містив у прошарку чорного та сірого супіску, на глибині 0,2–0,7 м від поверхні, пізньонеолітичну, пізньоямну, катакомбну, малобудківську і пізньозарубинецьку кераміку. До речі, у верхній частині дюни під час останнього огляду виявлені: уламок вінця і стінка від пізньозарубинецьких горщиків (рис.9:9), що ідентичні матеріалам, знайденим у 1976 і 2000 рр. (32).

Пункт ІІ — сусіднє місцезнаходження матеріалів доби пізньої бронзи  — культури багатоваликової кераміки і бондарихинської культури, відкрите розвідкою Г.Т.Ковпаненко 1953 р. (33), знаходиться на сусідньому, на південь, мису дюни, у південній частині хутора та на сусідній дюні, відділеній від мису старицею. Загальна площа обох підвищень складає близько 8 га (180х220 + 200х200 м). Поселення бондарихинської культури прилягало до садиби гр. Лебедєвої Н.М., а на підвищеній частині сусідньої дюни було забудоване капітальними спорудами тренувальної бази ФСК "Ворскла". Перед будівництвом тут, у 1985-1986 рр., проводилися розкопки А.В.Кригановим і І.С.Мельниковою. До речі, вони почалися із виявлення, за випадкових обставин, грунтового некрополю бондарихинської культури, здійсненого за обрядом кремації, поховання якого супроводжувалися трьома ліпними горщиками (34). На сьогодні південна частина території пам’ятки повністю забудована.

Пункт ІІІ. Поселення культури богатоваликової кераміки та скіфського часу, відкрите розвідкою Г.Т.Ковпаненко 1953 р., що оглядалася Г.О.Сидоренко 1957 р. та ін. авторами (35), займає західну і південну (напевне, й центральну) частини вершини дюни, що здіймається на 6-8 м над рівнем заплави. Орієнтовна площа — 16-18 га (350-400х500 м). Найпотужніші культурні нашарування відзначені у південно-західній частині — на мису з водонапірною баштою, де, при її спорудженні 1993 р., оглянуте оголення культурного шару товщиною 0,8-0,9 м. Черговий огляд пам’ятки на схід від садиби гр. Лебедєвої Н.М., де не очікувалося знахідок, виявив появу 2-х нових кар’єрів-заглибин, розміром 5х16 і 10х20 м, що утворилися від вибирання супіщаного поверхневого шару. Вони виникли на місці садиб вже знесеної частини хутора. Грунт звідси брався для підсипання поля стадіону.

У західній заглибині, на відстані більше 10 м, було виявлено культурні нашарування ранньоскіфського часу, місцями перебиті рештками господарських споруд садиби кінця XVIII ст. У зачистці довжиною 3,2 м, відзначена така стратиграфія (рис.(9:ІІІ:1):

0 – 0,20 м — дерновий шар — супісок інтенсивно чорного кольору;

0,20 – 0,40 м — культурний сіро-чорний супісковий шар, із керамікою скіфського часу й  поодинокими відщепами кременю та кварциту;

0,40 – 0,60  м — сірий пісок;

з 0,60 м — материк — білий пісок.

Посеред зачистки виявлена третина заглибленої з рівня сірого піску (?) господарської ями, круглої у плані форми, діаметром: зверху — 1,4 м, на дні — 1,2 м; із розхиленими до верху стінками та нерівним дном. Яма містила інтенсивно-чорне, мастке і вуглисте супіщане заповнення, з кістками великої рогатої худоби, вівці та уламками ліпного посуду (рис.9). У верхній частині культурного шару знайдено кілька дрібних черепків від пізньозарубинецьких ліпних посудин. Знахідки здебільшого належать до керамічного комплексу ранньоскіфського часу. Серед них варто відзначити уламки ліпного лискованого кубка, з прокресленим геометриченим візерунком і слідами інкрустування білою пастою (рис.9:ІІ:1), стінок горщиків із наліпним прогладженим валиким, з пальцевими відбитками (рис. 9:ІІ:3), денця горщика із шерехатою поверхнею (рис. 9:ІІ:7).

Матеріали, виявлені у зачистці, вказують на наявність на пам’ятці добре збережених культурних нашарувань ранньоскіфського часу.

Отже, пам’ятка біля хутора Марки (пункти І-ІІІ) далеко ще не вичерпала можливостей для дослідження об’єктів ряду епох — від неоліту – до скіфського часу, а знахідки пізньозарубинецького ліпного посуду істотно доповнюють археологічну карту краю у плані поширення старожитностей ранньоримського часу.

Крутий Берег, с-ще,  Ленінський р-н м. Полтави, Полтавська м/р  (лівий берег р.Ворскла).

21. Поселення скіфського часу і черняхівської культури, відоме за обстеженнями М.І.Гавриленка та Г.О.Сидоренко 1940 р. (36), розвідками О.Б.Супруненка 1983 р. (37), займає край високого мису — останцеподібного піщаного завершення другої тераси правого берега р.Коломак, що височіє над колишнім селом (вул.Патріотична), на в’їзді до низинної частини селища (рис.1:22). Цей край мису позначений рештками ампірної поміщицької садиби та до сьогодні збереженої цегляної будівлі конюшні, забудований по краю кількома садибами. Площа — близько 7 га — здебільшого використовується під городи. Зі схилів походить виразна ранньоскіфська ліпна кераміка, в т.ч. уламки черпаків з прокресленим геометричним візерунком, а також подрібнені фрагменти черняхівського кружального посуду.

Дублянщина, с-ще,  Ленінський р-н м. Полтави, Полтавська м/р  (лівий берег р.Ворскла).

22. Місцезнаходження епохи пізньої бронзи та скіфського часу тяжіє до північного схилу піщаного останцеподібного пагорба — частини спотвореного будівництвом залізниці у ХІХ ст. мису високого правого берега р.Коломак, що безпосередньо підходив до лівобережжя Ворскли (рис.1:23). Висота цього підвищення досягає 6-8 м над рівнем заплави. Площа пагорба (близько 10 га) вже на початку ХХ ст. була забудована. В час Другої Світової війни (1942 р.) Г.О.Сидоренко та В.Й.Довженок збирали на Дублянщині уламки ліпного посуду скіфського часу (38). В 1980-х рр. тут виявлені фрагменти виразних горщиків бондарихинської культури, а краєзнавцем М.Сташкевичем — розвал великого ліпного горщика пізньобондарихинської культури, що надійшов до збірки Полтавського краєзнавчого музею.

Край північного (найвищого) обривистого схилу пагорбу, обліпленого вздовж підніжжя смугою приватних гаражів, на протязі 0,5 км (з боку залізниці мм. Київ-Харків) помітні відслонення з чорно-супіщаним культурним шаром потужністю 0,3-0,5 м, значно перебитим новітніми вигрібними ямами і котлованами льохів. Під схилом знайдені  уламки ліпної кераміки бондарихинської культури. Визначена потужність культурних нашарувань бондарихинської культури — 0,2-0,3 м. Місцезнаходження — рештки зруйнованого поселення фінальної доби бронзового віку.

р. Коломак

Верхоли с., Ковалівська с/р, Полтавський р-н (лівий берег р.Коломак —  лівий берег р.Ворскла).

23. Сліди різночасового поселення виявлені на пляжі дитячого оздоровчого табору "Фонтан" науковим співробітником ЦОДПА В.В.Шерстюком. Місцезнаходження розташоване на західній окраїні села, за 0,2 км від дерев’яного мосту через Коломак, край обриву другої надзаплавної тераси (рис.1:24), з мисоподібним виступом розміром 20х30 м. Висота берега в цьому районі 4-5 м, схил порівняно крутий. Знахідки видуті з шару піску, трапляються рівномірно вздовж схилу на пляжі. Берег поряд, вкритий лісом, — задернований.

Серед знахідок — уламок пізньонеолітичної посудини з рядами ямкових круглих наколів та дрібним піском у тісті (рис.10:1), а також — вінце ліпного енеолітичного горщика засухинського типу, прикрашеного під потоншеним зрізом скошеними відтисками дрібнозубої гребінки, а з внутрішнього боку — вертикальними відбитками такого ж гребінцевого штампу і горизонтальними розчосами (рис.10:6). До речі, в тісті останньої посудини помітні слюдяні блискітки від місцевого піску та зерна подрібненого кривавика. Кілька визначених черепків належать ліпному посуду ямно-катакомбного часу (рис.10:3,5), ще кілька — зрубному, зокрема, вінце посудини банкової форми, з прогладженим валиком під зрізом, а також стінка горщика зі скошеним вирівнюванням гребінкою та відбитком нігтя (рис.10:4,9). До комплексу знахідок неолітичної і бронзової доби належать  кілька виробів з кременю — відщеп, перетин платівки і ретушована скалка (рис.10:10-12). У збірці викладача історії місцевої школи зберігається кінцевобічний скребок на масивній пластині, що може належати до енеолітичного часу (рис.10:14).

Два уламки лискованого кружального посуду репрезентують кераміку салтівської культури, в т.ч. вінце невеликого кухля, прикрашене смужками пролискованих горизонтальних ліній (рис.10:8,13).

Вірогідно, місцезнаходження — сліди руйнування поселення на мису другої тераси. Орієнтовно, пам’ятка має належати до епохи пізнього неоліту, енеоліту, пізньої бронзи, а також мис міг бути місцем кочівників часу початку існування Хозарського каганату.

Триби, кол. хут., ур., Терешківська с/р, Полтавський р-н (правий берег р.Коломак  —  лівий берег р.Ворскла).

24. Різночасове поселення, пошкоджене будівництвом поміщицької садиби ХІХ – початку ХХ ст., знаходиться на дюнному підвищенні першої тераси правого берега, висотою 0,8-1,2 м над рівнем заплави, за 0,2 км на північний захід від складів вторсировини, край старого (до 1950-х рр.) шосе мм. Полтава-Харків, вкритого бруківкою (рис.1:25). Поселення тяжіє до двох вершин піщаних підвищень розміром 60х100 і 20х50 м, що мають загальну площу близько 0,7 га. Центральна частина обох дюн зруйнована котлованами розібраних цегляних споруд, що вже затягнуті піском і задерновані. У кротовинах відзначені подрібнені уламки ліпного посуду неоліту ямково-гребінцевої кераміки та ямного часу.

Поселення виявлене і обстежувалося О.К.Тахтаєм у 1925-1927 рр., В.І.Непріною 1976 р. та О.Б.Супруненком 1983 р. (39) Розглядається у фаховій літературі як пам’ятка пізньонеолітичної доби, енеолітичного і ямного часу, як рештки селища бондарихинської культури. Кілька років тому у канаві телефонного кабелю край дороги знайдені черепки від ліпних посудин пізньозарубинецького часу.

р. Говтвянчик, правий берег

Половки, м-н, Гришків ліс, ур., Київський р-н м. Полтави, Полтавська м/р  — Супрунівська с/р, Полтавський р-н (правий берег р. Говтвянчик —  правий берег р.Ворскла).

25. Поселення скіфського часу, розташоване за 0,7 км на захід від мікрорайону Половки, на схилі другої надзаплавної тераси у лісовому масиві (рис.1:26), який місцеві жителі називають Гришків ліс. Краєзнавцями О.О.Ломакіним та В.В.Кішиком на цій території відкрито 7 зольників скіфського часу, діаметром до 20 м і висотою, приблизно, 0,2-0,5 м (40).

Черговий огляд дозволив визначити площу пам’ятки — близько 4 га. У процесі обстежень помічена наявність 5-ти шурфів розміром до 2х2 м, закладених край схилу другої тераси, поряд із зольниками та на окремих з них. За повідомленням В.В.Кішика, останні були відкопані окремими студентами Полтавського державного педагогічного інституту у 1997-1998 рр.

р. Полузір’я, лівий берег

Падалки, с., Гожулівська с/р, Полтавський р-н (лівий берег р. Полузір’я —  правий берег р.Ворскла).

26. Поселення скіфського і давньоруського часу, інформація про яке знайшла відображення в ряді публікацій (41), виявлене розвідкою І.М.Кулатової в 1985 р. (42), проте, його детальне обстеження не проводилося. Грудневий огляд 2003 р. мав на меті уточнення опису пам’ятки й укладання її плану.

Селище знаходиться на підпрямокутної форми великому мису лівого високого берега Полузір’я, що здіймається над заплавою на 16-20 м на південний схід над селом, за 0,2-0,3 км, між сс. Андріївка та Гожули, зліва від шоссе на с-ще Біофабрики (рис.1). Найвища, панівна частина мису була обрана для проживання населенням скіфської доби. Розміри селища становлять 550-600х400 м, тобто, близько 22 га. Вздовж підвищення — із північного сходу на південний захід та з південного заходу на схід, тягнуться два ряди розораних зольників, висотою 0,2-0,4 м і діаметром 10-18 м. На території селища виявлені уламки ліпного посуду й античних амфор, що вказують на час існування поселення від кінця VI до IV ст. до н.е.

Вздовж північно-східного схилу високого берега інколи трапляються дрібні уламки стінок давньоруських кружальних горщиків. Більш конкретну інформацію про це місцезнаходження встановити не вдалося. Площа місцезнаходження давньоруських матеріалів — 0,5 га (25х200 м).

Таким чином, поселення належить до числа пам’яток скіфського і давньоруського часу.

Насамкінець зазначимо, що край північної частини селища, біля підніжжя мису, відзначені також рештки селища пеньківської культури, де знайдена мідна візантійська монета імператора Юстіна ІІ 576/577 рр., що використовувалася як прикраса (43).

Варто також навести відомості щодо виявлення під час земляних робіт восени 2002 р. у Полтаві, в районі 1-ї міської лікарні, здійснюваних неподалік від вул. Енгельса — в бік Лікарні УВС, меча скіфської доби. Він був вигорнутий екскаватором з глибини до 0,5 м. Це залізний меч скіфського часу, з прямим брускоподібним навершям, прямим руків’ям, метеликоподібним звуженим перехрестям і широким, трикутної форми клинком, що рівномірно звужувався до вістря. Довжина меча — близько 65 см (рис.11). Встановлено, що меч через кілька днів після знахідки був проданий через місцевих антикварів до Києва.

Таким чином, у ході обстежень встановлений стан збереження 26 пам’яток різних епох, картографовано 7 груп курганів та окремі насипи, виявлено кілька нових, раніше невідомих курганів, вперше детально оглянуті поселення скіфського часу у с.Падалки, місцезнаходження у с.Верхоли, кургани поблизу сс. Кротенки і Побиванка Полтавського р-ну. Безперечним здобутком розвідок стало виявлення пізньозарубинецьких матеріалів на різночасових пам’ятках у Марках, Побиванці і Трибах. Результати цих робіт повною мірою будуть використані під час підготовки та написання статей до тому «Зводу пам’яток історії та культури» по Полтавській області.

Список скорочень:

АЗ ПКМ — Археологічний збірник Полтавського краєзнавчого музею, Полтава

АЛЛУ — Археологічний літопис Лівобережної України, Полтава

АО — Археологические открытия, Москва

МИА — Материалы и исследования по археологии СССР, Москва-Ленинград

НА ІА НАНУ — Науковий архів Інституту археології Національної Академії наук України, Київ

НА ЦОДПА — Науковий архів Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації, Полтава

ОИПАП — Охрана и исследование памятников археологии Полтавщины, Полтава

ПАЗ — Полтавський археологічний збірник, Полтава

ПАП — Пам’ятки археології Полтавщини, Полтава

ПДМ — Полтавський державний музей, Полтава

ПКМ — Полтавський краєзнавчий музей, Полтава

ПНТУ — Полтавський Національний технічний університет ім. Ю.В.Кондратюка, Полтава

ПУАК — Полтавская учёная архивная комиссия, Полтава

ТДС — Тезисы докладов и сообщений

Література:

1. Супруненко О.Б., Пуголовок Ю.О. Звіт про розвідки на території м.Полтава і в Полтавському р-ні Полтавської області у 2003 р. з підготовки археологічної частини «Зводу пам’яток історії та культури» // НА ІА НАНУ; НА ЦОДПА. — Спр.379. — 73 арк.

2. Супруненко А.Б. Археологические памятники территории г.Полтавы и окрестностей: Каталог. — Полтава, 1988. — 24 с.; Супруненко О.Б. На землі Полтавській: пам’ятки археології Полтави та околиць — Полтава: Археологія, 1998. — С.5-10; Супруненко О.Б. Про давньоруські центри Нижнього Поворскля // АЛЛУ. — Полтава, 1999. — № 1(5). — С.21-23.

3. Література про пам’ятки найдавнішого минулого Полтави / Укл. Тітков О., Малікова Л. // Полтава: Архітектура, історія, мистецтво. — Полтава: вид. ПНТУ ім. Ю.В.Кондратюка, 2003. — С.59-69. — 176 поз.

4. Музей-заповідник «Поле Полтавської битви», інв. №1690 о.ф.

5. Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телєгін Д.Я. Довідник з археології України: Полтавська область. — Київ: Наук. думка, 1982. — С.82.).

6. Супруненко О.Б. На землі Полтавській ... — С.52.

7. Липеровский А. Где похоронены шведские воины после битвы 27 июня 1709 года // Тр. ПУАК. — Полтава, 1907. — Вып. 3. — С.276-278.

8. Кулатова И.Н., Супруненко А.Б. Отчет о раскопках и разведках в Поворсклье в 1985 г. // НА ІА НАНУ. — Ф.е. — 1985/102. — № 21886. — Арк.17.

9. Супруненко А.Б. Археологические памятники … — С.6; Кулатова І.М. Кургани на території Полтави // ПАП. — Полтава, 1991. — С.114; Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Пам’ятки археології на території заповідника «Поле Полтавської битви» // Північна війна та її наслідки для України: Зб. ст. історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви". — Полтава, 1992. — С.35-36).

10. Музей-заповідник «Поле Полтавської битви», інв. №1690 о.ф.

11. Кулатова И.Н., Супруненко А.Б. Отчет ... 1985 г. — Арк.18-19; Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Пам’ятки археології на території заповідника «Поле Полтавської битви». — С.36-37.

12. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. До археологічної карти верхньої течії р.Полузір’я // ПАЗ. — Полтава: Полт. літератор, 1993. — Ч.1. — С.55; Рейда Р.М. До вивчення пам’яток черняхівської культури Нижнього Поворскля // АЛЛУ. — Полтава, 2003. — № 2/2002-1/2003. — С.119-120. — № 26.

13. Ляпушкин И.И. Днепровское Лесостепное Левобережье в эпоху железа // МИА. — Москва-Ленинград, 1961. — № 104. — С.94; Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телєгін Д.Я. Довідник з археології України ... — С.83; Кулатова И.Н., Супруненко А.Б. Отчет ... в 1985 г. — Арк.11-12; Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Пам’ятки археології на території заповідника «Поле Полтавської битви»  — С.34-35.

14. Кулатова И.Н., Супруненко А.Б. Отчет ... в 1985 г. — Арк.7-8; Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Пам’ятки археології на території заповідника «Поле Полтавської битви»  — С.35.

15. Супруненко А.Б. Археологические памятники... — С.13, 22.

16. Кулатова И.Н., Супруненко А.Б. Отчет ... 1985 г. — Арк.5-6; Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Пам’ятки археології на території заповідника «Поле Полтавської битви». — С.35.

17. Супруненко О.Б. На землі Полтавській… — С.54.

18. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Пам’ятки археології на території заповідника «Поле Полтавської битви». — С.35; Супруненко О.Б. На землі Полтавській... — С.56.

19. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Пам’ятки археології на території заповідника «Поле Полтавської битви». — С.36.

20. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Пам’ятки археології на території заповідника «Поле Полтавської битви». — С.36; Супруненко О.Б. Матеріали до археологічної карти Нижнього Поворскля // ПАП. — Полтава, 1991. — С.25. — Рис.9:1.

21. Супруненко А.Б. Археологические памятники ... — С.6; Його ж. На землі Полтавській... — С.77,80. — Рис.73.

22. Кулатова І.М. Група курганів біля мікрорайону Левада в Полтаві // ПАЗ. — Полтава: Полт. літератор, 1993. — Ч.1. — С.88-89; Супруненко О.Б. На землі Полтавській... — С.22-23.

23.Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телегін Д.Я. Довідник з археології України... — С.83.

24. Ляпушкин И.И. Днепровское Лесостепное Левобережье в эпоху железа. — С.92.

25. Супруненко А.Б. Археологические памятники г.Полтавы и окрестностей... — С.13.

26. Мироненко К.М., Рейда Р.М. Звіт про дослідження земельної ділянки для розширення глиняного кар’єру на території Щербанівської сільради Полтавського району у 2001 році // НА ЦОДПА. — Ф.е. — Спр.389. — 3 арк.

27. Сидоренко Г.О, Махно Є.В., Телєгін Д.Я. Довідник з археології України... — С.83.

28. Супруненко А.Б. Археологические памятники г.Полтавы и окрестностей... — С.13.

29. Сидоренко Г.О, Махно Є.В., Телєгін Д.Я. Довідник з археології України... — С.83; Супруненко А.Б. Археологические памятники г.Полтавы и окрестностей... — С.13.

30. Кулатова І.М., Супруненко О.Б. Курган скіфського часу в околицях Полтави (за розкопками О.С.Федоровського) // ПАЗ. — Полтава, 1993. — Ч.1. — С.20-23.

31. Тахтай О.К. Археологічні роботи музею 1926/27 рр. // Збірник, присвячений 35-річчю Музею. — Полтава, 1928. — Т.1. — С.287; Тахтай О.К. Передісторичні розшуки в межах Полтавської округи // Антропологія. — Київ, 1928. — Т. ІІ. — С.250-256; Непріна В.І., Післарій І.О. Неолітичні пам’ятки поблизу Полтави // Археологія. — Київ, 1972. — № 7. — С.94-95; Неприна В.И. Отчет о работах Левобережной неолитеческой экспедиции. 1976 г. // НА ІА НАНУ. — Ф.е. — 1976/23. — № 8420. — Арк.4-8; Неприна В.И. Неолит ямочно-гребенчатой керамики на Украине. — Киев: Наук. думка, 1986. — С.88;  Неприна В.И., Зализняк Л.Л., Кротова А.А. Памятники каменного века Левобережной Украины. — Киев: Наук. думка, 1976. — С.186-188; Супруненко О.Б. На землі Полтавській.... — С.14, 33, 38, 41; та ін.

32. Супруненко А.Б. Археологические памятники г.Полтавы и окрестностей... — С.12.

33. Титенко Г.Т. Отчет о работе Ворсклинского отряда Среднеднепровской экспедиции ИА АН УССР за 1953 г. // НА НАНУ. — Ф.е. — 1953/95. — Арк 22-23; Ковпаненко Г.Т. Поселення періоду пізньої бронзи і раннього заліза поблизу Охтирки // Археологія. — Київ, 1957. — Вип. ХІ. — С.95.

34. Мельникова И.С. Новые находки бондарихинской культуры у с.Марки под Полтавой // Обл. науч.-практ. конф., посвящ. 100-летию  со дня рожд. М.Я.Рудинского / ТДС. — Полтава,  1987. —С.41-42; Супруненко О.Б. На землі Полтавській... — С.41-44. — Рис.37.

35. Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телегін Д.Я. Довідник з археології України.... — С.83; Супруненко А.Б. Памятники археологии... — С.12.

36. Гавриленко М.І. До історії археологічного відділу Полтавського республіканського історико-краєзнавчого музею // ПАЗ. — Полтава: Полт. літератор, 1993. — Ч.1. — С.13.

37. Супруненко О.Б. Штрихи до біографії Г.О.Сидоренко // 100-річчя Полтавського краєзнавчого музею: М-ли ювіл. наук. конф. — Ч.2: Історія музею. Колекції. Питання експозиційної роботи. — Полтава: вид. ПКМ, 1992. — С.25; Супруненко А.Б. Отчет о разведках и охранных раскопках на территории Полтавской области разведотряда Полтавского краеведческого музея в 1983 г. // НА ІА НАНУ. — Ф.е. — 1983/63. — №№ 20969-20970. — Арк.17.

38. Супруненко О.Б. Галина Сидоренко та археологічна діяльність Полтавського краєзнавчого музею у середині ХХ ст. // Полтавський краєзнавчий музей. Збірник наукових статей. 2001-2003 рр.: Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. — Полтава: Дивосвіт, 2004. — С.13.

39. Тахтай А.К. Археологічні роботи музею 1926/27 рр. // Збірник, присвячений 35-річчю Музею. — Полтава: вид. ПДМ, 1928. — Т.1. — С.287-288; Неприна В.И. Отчет о работах Левобережной неолитеческой экспедиции. 1976 г. // НА ІА НАНУ. — Ф.е. — 1976/23. — № 8420. — Арк.11; Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телегін Д.Я. Довідник з археології України. Полтавська область. — С.83, 84; Супруненко А.Б. Отчет о разведках и охранных раскопках на территории Полтавской области … в 1983 г. — Арк.19; Супруненко А.Б. Археологические пам’ятники территории г.Полтавы и окрестностей... — С.9; Гавриш П.Я., Супруненко О.Б. Археологические памятники г. Полтавы и окрестностей // АО 1986 г. — Москва: Наука, 1988. — С.263; Гольник Л.В.О разведках в Поворсклье // ОИПАП: [Первый] Обл. науч.-практ. семинар / ТДС. — Полтава: изд. ПКМ, 1988. — С.26; Супруненко А.Б. Археологічні пам'ятки пониззя р.Коломак // АЗ ПКМ. — Полтава: вид. ПКМ, 1992. — Вип.1. — С.50, 52; Супруненко О.Б. На землі Полтавській... — С.16, 22, 33, 38, 41.

40. Ломакін  О.О., Ломакіна С.М. Нові пам’ятки археології в околицях м.Полтави // ПАЗ. — Полтава: Полт. літератор, 1993. — Ч.1. — С.43, 50; Кішик В.В. Залишки поселення скіфського часу біля мікрорайону Половки // ПАЗ-1999. — Полтава: Археологія, 1999. — С.121-122.    

41. Супруненко А.Б. Археологические памятники… — С.13; Супруненко О.Б. На землі Полтавській... — С.54, 97; Мироненко К.М. Давньоруські поселення Нижнього Поворскля // АЛЛУ. — Полтава, 1998. — № 1-2. — С.67. — Рис.1:9; та ін.

42. Кулатова И.Н., Супруненко А.Б. Отчет ... 1985 г. — Арк.19.

43. Супруненко О.Б. На землі Полтавській… — С.69.

Джерело:

Полтава: архітектура, історія, мистецтво. Матеріали III наукової конференції "Вайнгортівські читання", грудень 2009 р. – Полтава. 2009. Стор. 67-94.


© Супруненко Олександр, Пуголовок Юрій
При використанні, посилання
на авторів обов'язкове.

Ссылки на эту страницу


1 Пуголовок Юрий Александрович
[Пуголовок Юрій Олександрович] - пункт меню
2 Супруненко Александр Борисович
[Супруненко Олександр Борисович] - пункт меню
3 Указатель книг и статей по названиям
[Покажчик за назвами] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919