Памятник на месте отдыха Петра I в Полтаве (история создания и существования)

Пам’ятник на місці відпочинку Петра I в Полтаві
(історія створення та існування)

УДК 725.94.03(477.53)

Валерій ТРЕГУБОВ,
кандидат архітектури, доцент, член-кореспондент
Української Академії архітектури, завідувач кафедри основ
архітектури Полтавського національного технічного
університету імені Юрія Кондратюка

У процесі розробки автором концепції формування заповідника «Поле Полтавської битви» [1] були здійснені архівно-бібліографічні розвідки, натурні обстеження та підготовлені історичні довідки по існуючим об’єктам меморіалізації битви. Виявилось, що практично кожен з них має свою унікальну історію створення та існування. Не є винятком у цьому плані і досить нетрадиційний за образно-композиційним рішенням та темою пам’ятник на місці відпочинку Петра І, розташований на перетині вулиць Спаської та Паризької Комуни.

Меморіалізація не видатної події чи особи, а місця відпочинку імператора пов’язана з наступними історичними обставинами. На другий день після Полтавської битви Петро I з військом прибув до Полтави, де зупинився на перепочинок у будинку козака Магденка, у якого квартирував комендант Полтавської фортеці, полковник Олексій Степанович Келін (в різних джерелах: Іван Степанович Келін, Олексій Келінг, Іван (Іоганн) фон Кейлен, Олексій Келен, Келлен, Келлін).

Цей зрубовий будинок проіснував до початку ХІХ сторіччя. За одними джерелами в 1804 році він був розібраний за приписом місцевої влади та перевезений в село до володінь Григорія Магденка, де матеріал з нього був використаний на господарчі потреби [2, арк. 10] за іншими –  зламаний поліцією, яка в 1816 році в очікувані приїзду новопризначеного генерал-губернатора М. Г. Рєпніна наводила лад у місті [3, с. 161].

Highslide JS
Рис 1. Спаська церква та перший пам’ятник на місці відпочинку Петра І. [3, с.19]

Саме на місці цього будинку у 1817 році, в очікуванні прибуття до Полтави на маневри імператора Олександра I, за розпорядженням М. Г. Рєпніна та за його рисунком під наглядом міського голови І. Михайловського [ 3, с.162] був споруджений перший пам’ятник. Автором проекту пам’ятника був архітектор П. Тарасов [4. с. 794].

Пам’ятник був виконаний із потинькованої цегли у вигляді обеліска та прикрашений відлитими з міді орнаментами. На обеліску у його верхній частині були рельєфні зображення двох зв’язок алебард. Під ними був розміщений напис: «Здесь Петръ I покоился после трудовъ своихъ». Ще нижче дата: «27 июня 1709 года», оточена рельєфним зображенням змії, що згорнулася в кільце. Ще нижче – напис: «Благоговей: место свято есть». Під цим написом на обеліску були розташовані два мідних лаврових вінка.

Highslide JS
Рис.2. Перший пам’ятник на місці відпочинку Петра І. [3, с.161]

Обеліск стояв на прямокутному рустованому п’єдесталі, декорованому арковими нішами та опертому на двохуступчастий стилобат зі зрізаних пірамід (Рис. 1,2).

До 140-ї річниці Полтавської битви перший пам’ятник був замінений на новий.

Автором нового пам’ятника був відомий російський архітектор і художник Олександр Павлович Брюллов (1798 – 1877), старший брат Карла Брюллова. О. П. Брюллов у 1840-х роках брав участь в багатьох конкурсах на проектування пам’ятників на полях російської воїнської слави. Зокрема, він є автором пам’ятника на Куликовому полі, спорудженого в 1850 році.

Пам’ятник був виготовлений у Петербурзі в майстерні Іоганна Гамбургера – учня винахідника гальванопластики Бориса Семеновича Якобі.

І. Гамбургер, за фахом скляр, працював у лабораторії Б. Якобі з весни 1838 р., виготовляючи судини для гальванічних батарей. Він виявився настільки здібним учнем, що вже на початку 1840-х років створив власну велику майстерню, в якій за проектом О. Брюллова методом гальванопластики й були виготовлені всі скульптурні частини полтавського пам’ятника.

Highslide JS
Рис.3. Пам’ятник на місці відпочинку Петра І.
Світлина початку ХХ сторіччя

Пам’ятник являє собою триярусний металевий п’єдестал, встановлений на триуступчастому гранітному стилобаті. П’єдестал увінчаний ратними символами – мечем, щитом та шоломом.

П’єдестал був виконаний з металевих листів, якими був обличкована мурована конструктивна основа пам’ятника.

Карниз п’єдесталу прикрашений чотирма мідними гірляндами з лаврового листя, закріпленими на кутах до мідних пальмет.

На верхній частині фасадної площини основного об’єму п’єдесталу розміщена прямокутна горизонтальна рама, в якій в оточенні двох фасцій розташований напис: "Петръ I покоился здесь после подвиговъ своихъ 27 июня 1709 года". Під рамою розміщене горельєфне зображення двоголового орла – символу Російської імперії.

На середній, найбільш вузькій частині п’єдесталу розміщувалася пластина з написом: "Воздвигнутъ 27 июня 1849 года в царствование императора Николая I".

На нижній частині п’єдесталу розміщене горельєфне зображення сплячого лева.

Пам’ятник оточений низькою металевою огорожею зі стовпчиками у вигляді гармат, закопаних стволами у землю і з’єднаних між собою горизонтальними профільованими металевими поручнями на металевих рослинного орнаменту кронштейнах (Рис.3).

Пам’ятник було відкрито під час відзначення 140-річниці Полтавської битви 27 червня 1849 року.

Після жовтня 1917 року пам’ятник неодноразово ставав жертвою вандалів. Поступово з нього зникали окремі елементи та деталі і на середину 1930-х років пам’ятник набув аварійного стану.

У 1935-36 роках пам’ятник (відповідно Ленінському плану монументальної пропаганди, як ідеологічно суперечний радянській владі) було демонтовано, а його елементи перевезено до паровозоремонтного заводу для майбутньої переплавки. На щастя, переплавити їх не встигли.

Наприкінці 1930-х років коригується ідеологічна доктрина СРСР, у зв’язку із зростанням світової загрози з боку фашистської Німеччини різко підсилюється патріотичне виховання мас, у тому числі й на прикладах героїчного минулого. При цьому особливе значення надається уславленню полководців та відзначенню відомих історичних перемог Росії, зокрема, перемозі російських військ Петра І над шведською армією короля Карла ХІІ в Полтавській битві.

Зрозуміло, що саме тому у 1939 році у перебігу підготовки до 230-ї річниці Полтавської битви пам’ятник терміново відновлюють. Реставраційно-відновлювальні роботи були проведені Полтавським міськкомгоспом під керівництвом архітектора Л. С. Вайнгорта та архітектора-художника М. І. Сімікіна.

Highslide JS
Рис.4. Конструктивний розріз пам’ятника. Креслення до реставрації 1939 р. [5, с.43]

Про стан пам’ятника (точніше, того, що залишилося після його знищення) та про характер і особливості відновлювальних робіт красномовно свідчить стаття М. І. Сімікіна, надрукована в 7 числі за 1940 рік часопису «Архітектура Радянської України».

Невеликий обсяг статті, унікальність викладеній в ній інформації та сам стиль подачі зумовили необхідність процитувати її майже повністю:

«До ювілею 230-річчя Полтавської битви мною була проведена цікава робота по відновленню розібраного шкідниками... пам'ятника Петру І в Полтаві...

Основна металічна частина пам’ятника виготовлялась "гальванопластично з міді" в Петербурзі (майстром гальванопластики Іваном Гамбургером) в 1846 р. і була приставлена на місце "зимовою дорогою", тобто саньми.

Спорудження це порівняльно невелике – загальна його височінь досягає 8,0 м, площа під ним – біля 60 кв. м, складалося воно з цегляного цоколя в двома приступками в чавунній оправі, мідного футляру-постаменту, що височів над ним (товщиною стінок від 5 до 7 мм) і вінчаючої частини із зброї воїна — переможця (меча, щита і шлема), насаджених на залізний стрижень зсередини футляра.

Монумент оточувала невисока чавунна огорожа з восьми порожньотілих тумб і стількох же перил в кронштейнами, які їх прикрашали. Дані акта прийомки частин розібраного пам'ятника констатували деяке загальне пошкодження мідного постаменту (погнуті поверхні, викривлені профілі); нестачу деяких деталей; абсолютну непридатність для відновлення чавунних оправ цоколя; пошкодженість огорожі і інші дрібніші втрати.

Треба відзначити, що при реставрації не була відновлена одна з меморіальних дошок-плит, саме нижня, з написом про час спорудження пам'ятника (за часів Миколи І). Щождо другої меморіальної дошки з відомим написом ("Петр І покоился здесь после подвигов своих 27 июня 1709 года"), то її не було можливості повністю відновити – напис довелося залишити укріпленим тимчасово і в майбутньому він буде замінений.

Інші частини й деталі прикрас пам'ятника, яких не вистачало, відновлені повністю. Так, в другій (рахуючи знизу) призмі футляра загублені обидві стінки (на одну з них повинна була прикріплятися плита з написом про час спорудження) замінені новими (залізними) того ж 5 мм розрізу. В державному гербі заново відлиті з міді і припаяні скіпетр в лапі і одна голова орла. З міді виготовлено також всі загублені частини гірлянд, луска на пірамідальному завершенні постаменту, стрічка, що обвиває меч, стріла і елементи лаврового вінка на шлемі і т. д. З чавуна були відлиті лише навушники і кінчик шолома.

В зв'язку з тим, що разом з відновленням пам'ятника провадилось мощіння прилеглих вулиць, нами була запропонована і здійснена булижна відмостка. Від цього, без сумніву, монумент тільки виграв.

В наслідок цього гранітний (сірий) цоколь тепер органічно в'язався з мостовою, не говорячи вже про більш надійне збереження пам'ятника на майбутнє. Металічні частини як чавунні, так і мідні, були очищені від попереднього пофарбування, іржі і заново пофарбовані в попередній кольор масляною фарбою (сажа і зелень).

Вважаємо своїм обов'язком вказати на учасників робіт по реставрації пам'ятника. Скульптурні моделі для відливок виконав харківський скульптор К. Борисов, металічні і монтажні роботи провадила бригада механіка-металіста І. Городянина, малярні роботи виконав старіший місцевий майстер-стахановець І. О. Жадько-Базилевич» [5, с.43] (Рис. 4).

У повоєнні роки здійснюється друга реставрація пам’ятника.

Як свідчать архівні матеріали, 15 грудня 1946 р. головним архітектором Полтави Л. С. Вайнгортом спільно з фахівцями архітектурно-планувальної майстерні при управлінні головного архітектора – інженером Г. Я. Романченком та архітектором Криницьким було проведено обстеження технічного стану об’єкту з метою встановлення можливості повної відбудови історичного пам’ятника [2, арк.9]. У результаті огляду було виявлено, що у період реставрації пам’ятника у 1939 р. частина бронзових полотнищ, із яких була зібрана прямокутна піраміда, була замінена на залізні. На час обстеження виявлена суттєва деформація конструктивного каркасу піраміди, що спричинило розсування з’єднувальних швів металевих облицювальних деталей, викривлення їх фасадних поверхонь та вивітрювання піску, яким була заповнена порожня частина піраміди. Крім того, пофарбовані поверхні були покрити плямами іржі та потьоками. Усі бронзові та гальванопластичні деталі потребували реставраційних заходів у зв’язку із амортизацією матеріалу. Гранітні сходи стилобату були значно деформовані, зміщені зі своїх місць та заплямовані брудом. Зафіксоване суттєве відхилення від вертикальної та горизонтальної площин чавунних стовпчиків балюстради навколо пам’ятника, відсутність фігурних оголовків на них, нестабільне кріплення кронштейнів, зіпсованість фарбованого покриття.

Комісією в акті обстеження пропонувалося виконати ремонтно-реставраційні роботи у повному обсязі, а саме (цитується мовою оригіналу):

«1. Разборка и укладка вновь ступеней гранитного пьедестала ….. пог. мт.

2. Разборка и сборка прямоугольной пирамиды с добавлением новых бронзовых листов, с ремонтом кирпичного постамента и засыпкой сухим песком полой части пирамиды, для чего предусмотреть устройство специальных подмостей и установку подъемного механизма.

3. Изготовить и установить бронзовые доски для надписей с отливкой букв по специальным чертежам.

а. Первая надпись «Петр І-й покоился здесь после подвигов своих 27 июня 1709 года» и вторая «воздвигнут 27 июня 1849 года в царствование императора николая І-го».

4. Ремонтно-реставрационные работы по барельефам.

5. Произвести ремонтно-реставрационные работы по фигурным орнаментам памятника (меч, щит, шлем и лавры полководца) с расчисткой поверхностей и окраской.

6. Произвести отливку недостающих деталей балюстрады (верхних оголовков) столба шт. 2, чугунных кронштейнов шт. 2, разных мелких деталей шт. 5, согласно чертежей.

7. Произвести выпрямление чугунных столбов балюстрады с перестановкой и креплением чугунных кронштейнов по горизонтали периметра.

8. Обработать вновь бучардой ступени гранитного пьедестала, особенно в местах пятен и подтеков» [2, арк. 9].

Highslide JS
Рис.5. Реставраційні роботи в 1949 р.

Утім, у повоєнні  часи були проведені лише часткові ремонтно-реставраційні роботи, у результаті яких руйнація пам’ятнику була уповільнена, але повної реставрації з дотриманням технологічних особливостей виконано не було.

Вірогідно, що з ідеологічних міркувань не була відтворена друга меморіальна дошка з текстом, де згадувався імператор Микола І.

Через неякісність ремонтно-реставраційних робіт процес розсування внутрішньої цегляної основи пам’ятника не був зупинений і триває до нинішнього часу. Кути металевого п’єдесталу наприкінці ХХ сторіччя задля запобігання подальшого розсування були зміцнені кутиками із неіржавіючої сталі. Але загальний стан пам’ятника залишався незадовільним.

Highslide JS
Рис.6. Фрагмент п’єдесталу пам’ятника. Пошкодження та руйнації.
Стан на лютий 2008 р. Світлина В. Трегубова

Повна комплексна реставрація пам’ятника передбачалася концепцією формування заповідника «Поле Полтавської битви» під час підготовки до відзначення 300-річчя битви у 2009 році. Але відсутність державного фінансування дозволила здійснити знову лише косметичний ремонт монументу, виконаний полтавським приватним підприємством «АЛМАКС-реконструкція» (директор І. Касіч).

Highslide JS
Рис.7. Ремонтні роботи на пам’ятнику. Червень 2009 р. Світлина В. Трегубова

На час дослідження пам’ятник залишається в незадовільному стані і потребує комплексної реставрації, а оточуюча ділянка – реконструкції та благоустрою.

Використані джерела:

1. Трегубов В. О. Концепція формування заповідника «Поле Полтавської битви». – Полтава, 2002-2008. – 151 с.: іл.

2. Державний архів Полтавської області. Ф. Р-5764, оп.1, спр. 10, арк. 9-11.

3. Павловский И. Ф. Полтава. Исторический очерк ея как губернскаго города в эпоху управления генерал-губернаторами. – Полтава, 1910. – 416 с.: іл.

4. Пам’ятник на місці відпочинку Петра І у Полтаві // Полтавщина : Енцикл. довід. (За ред. А.В. Кудрицького). – К.: УЕ, 1992. – С. 794..

5. Сімікін М. І. Про реставрацію Брюловського монументу Петру І в Полтаві // Архітектура Радянської України.– 1940.– №7.– С. 43.

Джерело:

Полтава: архітектура, історія, мистецтво. Матеріали III наукової конференції "Вайнгортівські читання", грудень 2009 р. – Полтава. 2009. Стор. 26-34.


© Трегубов В.
При використанні, посилання
на автора обов'язкове.

Ссылки на эту страницу


1 Трегубов Валерий Александрович
[Трегубов Валерій Олександрович] - пункт меню
2 Указатель книг и статей по названиям
[Покажчик за назвами] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919