Зелинский, Виктор Петрович

Highslide JS
Зелінський Віктор, фото 1918 року
(За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7)

Зелінський, Віктор Петрович (13.12.1864-14.12.1940) - генерал-полковник Армії УНР.

Походив із дворян, з родини офіцера. Народився у с Петриківці Катеринославської губернії. Закінчив Псковський кадетський корпус, 2-ге військове Костянтинівське училище (1885), Офіцерську артилерійську школу (1911). На чолі батареї 3-ї Східно-Сибірської артилерійської бригади брав участь у Російсько-японській війні. Був поранений та контужений. За бойові заслуги одержав позачергові звання підполковника та полковника. Був нагороджений Георгіївською зброєю, орденом Святого Георгія IV ступеня, всі ордени до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою. З 17.06.1911 р. — генерал-майор, начальник 6-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади. З листопада 1914 р. — в. о. начальника 6-ї Сибірської стрілецької дивізії. 24.11.1914 р. у бою під м. Березини потрапив у німецький полон. Перебував у таборах Ганноверіш-Мюнден та Бішовсверд.

Восени 1917 р. підтримав український національний рух, очолив раду офіцерів-українців, що перебували у таборах військовополонених у Німеччині. З 08.02.1918 р. — начальник 1-ї Української козацької дивізії (Синьожупанників), сформованої з військово-полонених-українців у німецьких таборах. 29.03.1918 р. був звільнений з посади начальника дивізії та приділений до Військового міністерства Центральної Ради, однак відмовився виконати наказ і залишився на своїй посаді. 27.04.1918 р., коли дивізію було роззброєно німцями, обійняв посаду голови ліквідаційної комісії 1-ї Української козацької дивізії (Синьожупанників). 01.08.1918 р. був звільнений у розпорядження Військового міністерства Української Держави. З 31.10.1918 р. — начальник артилерії 6-го Полтавського корпусу Армії Української Держави. З 01.01.1919 р. — начальник тилу та постачання Лівобережного фронту Дієвої армії УНР. З 11.02.1919 р. — інспектор артилерії 8-го Катеринославського Коша Дієвої армії УНР. З 18.03.1919 р. — отаман 8-го Коша. З 13.04.1919 р. — голова військової місії від Південно-східного фронту Дієвої армії УНР до румунського уряду. З 15.08.1919 р. — приділений до Військового міністерства УНР. З листопада 1919 р. — голова комісії з організації армії при Військовому міністерстві

УНР. З 08.02.1920 р. - голова військової секції при Дипломатичній місії УНР у Польщі, інспектор українських військових формувань у Польщі. З 15.07.1920 р. - голова Української дипломатичної місії (22.10.1920 р місію перейменовано на ліквідаційну комісію) у Варшаві.

З 02.11.1920 р - начальник військової секції ліквідаційної комісії Української дипломатичної місії у Варшаві. 20.10.1921 р. за наполяганням Радянської Росії був змушений залишити Польщу. Згідно наказу С. Петлюри був відряджений до Німеччини «для студіювання військової літератури і матеріалів, дотичних минулої світової війни». Мешкав та помер у м. Цоппот (Сопот).

ЦДАВОУ - Ф. 1075. - Оп. 1 - Спр. 87. - С 16-17; Ф. 1078. — Оп. 2. —Спр. 91. — С 217; Список генералам 1913. - СПб. - 1913. - С. 687; Зелінський В. Синьожу-панники. — Берлін. — 1938; Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни. — Харків. — 1924. — С 40—43; Незабытые могилы. — Москва — 1999. — Т. 2. — С. 607.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 174-175

 

Зелинский, Виктор Петрович (13.12.1867 - 14.12.1940). Православный. Из дворян, сын офицера. Образование получил в Псковском кадетском корпусе. В службу вступил 01.09.1883. Окончил Михайловское арт. училище. Выпущен Подпоручиком (ст. 14.08.1884). Поручик (ст. 14.08.1888). Штабс-Капитан (ст. 25.07.1895). Капитан (ст. 27.07.1899). Состоял в постоянном составе Офицерской арт. школы (15.12.1903-21.03.1904). Командир батареи (21.03.1904-19.11.1907) 3-й Вост-Сибирской арт. бригады. Участник русско-японской войны 1904-05. Подполковник (пр. 1904; ст. 01.10.1904; за боевые отличия). Полковник (пр. 1905; ст. 13.02.1905; за боевые отличия). Был ранен. Командир 2-го дивизиона 3-й Сибирской стр. арт. бригады (19.11.1907-17.06.1911). Награжден орденом св. Георгия 4-й ст. (ВП 13.03.1908). Ген-майор (пр. 1911; ст. 17.06.1911; за отличие). Командир 6-й Сибирской стр. арт. бригады (с 17.06.1911), с которой вступил в мировую войну. 10(23)-11(24).11.1914 6-я Сибирская стр. дивизия, действовавшая в составе Ловического отряда, оказалась на пути прорывавшейся от Лодзи германской группы ген. Шеффера. 11(24).11.1914 в ходе боя у м. Березины дивизия была разбита, а З. взят в плен. Отчислен от должности за нахождением в плену 27.02.1915. Содержался в лагере Ганновер-Мюнден. После провозглашения независимой Украины образовал в лагере организацию "Громада", целью которой стало сплочение военнопленных-украинцев для поддержки Центральной Рады. По инициативе военного министерства Пруссии З. распространил в лагерях призыв к офицерам украинского происхождения встать в ряды новообразованной украинской армии. Начальник 1-й украинской дивизии (серожупанников) сформированной из военнопленных украинцев в немецких лагерях (с 08.02.1918). 29.03.1918 был снят с должности и переведен в распоряжение Военного мин-ва Центральной Рады. Отказался исполнить это распоряжение и остался на своем посту. 27.04.1918, когда дивизия была расформирована распоряжением германского командования, возглавил ликвидационную комиссию. Состоял в распоряжении Военного мин-ва Украинской державы (с 01.08.1918). С 30.09.1918 (по др. данным с 31.10.1918) инспектор артиллерии 6-го корпуса в Полтаве (генеральный значковый). Начальник тыла и снабжения Левобережного фронта армии УНР (с 01.01.1919). Инспектор артиллерии 8-го Екатеринославского Коша армии УНР (с 11.02.1919). Командовал тем же Кошем (с 18.03.1919). Глава военной миссии Юго-Восточного фронта армии УНР к румынскому правительству (с 13.04.1919). Глава комиссии по организации армии при Военном мин-ве УНР (с 11.1919). Глава военной секции при Дипломатич. миссии УНР в Польше, инспектор украинских формирований в Польше (с 08.02.1920). Глава украинской дип. миссии в Варшаве (с 15.07.1920; с 22.10.1920 - ликвидационная комиссия). Начальник военной секции ликвидационной комиссии Украинской дип. миссии в Варшаве (с 02.11.1920). В эмиграции в Польше. 20.10.1921 по настояниям советской стороны был вынужден оставить Польшу. По распоряжению С. Петлюры был направлен в Германию. Проживал в Цоппоте под Данцигом, где и умер.

Награды: ордена Св. Анны 2-й ст. (1904); Золотое оружие (1905); Св. Владимира 4-й ст. с мечами и бантом (1905); Св. Георгия 4-й ст. (ВП 13.03.1908); Св. Владимира 3-й ст. (1910); Св. Станислава 1-й ст. (1913).

1918 год на Украине. М. 2001

"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.

Новиков Н. 6-ая Сибирская стрелковая дивизия в боях под Лодзью с 18(05) по 24(11) ноября 1914 г. М. 1925

Список старшим войсковым начальникам, начальникам штабов: округов, корпусов и дивизий и командирам отдельных строевых частей. С.-Петербург. Военная Типография. 1913.

Список генералам по старшинству. Составлен по 15.04.1914. Петроград, 1914

Список генералам по старшинству. Составлен по 10.07.1916. Петроград, 1916

Нагорная О.С. Русские генералы в германском плену в годы Первой мировой войны//Новая и новейшая история. 2008. №6. Информацию предоставил Юрий Бахурин

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

Источник:

Русская армия в Первой мировой войне

Ссылки на эту страницу


1 Георгиевские кавалеры
[Георгіївські кавалери] - пункт меню
2 Личности - З
[Особистості - З] - пункт меню
3 Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск первый
[Праці Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск перший] / Полтава. 1908

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919