Епифаний (Могилянский, Евстафий Васильевич)

Могилянский, Евстафий (а в монашестве Епифаний), родной брат Киевского митрополита Арсения Могилянского, родился в г. Полтаве в первой четверти XVIII столетия, но в каком именно году неизвестно. Первоначальное образование получил в Харьковском коллегиуме, затем воспитывался в Киевской духовной академии. Был сперва учителем Великоустюжской семинарии, а после священником в Москве. За особенный дар проповедничества, по именному указу 1743 г., был назначен проповедником при дворе Императрицы Елисаветы. В плеяде тогдашних проповедников Могилянский стоял не ниже Амвросия Юшкевича, Кирилла Флоринского, Дмитрия Сиченова. В 1744 г., 22 апреля, Могилянский был определен протопопом в Полтаву *). По овдовении в 1761 г. принял в Киеве монашество, а в 1763 г. был назначен архимандритом Нежинского Богоридичного монастыря, откуда в 1768 г. переведен в Киево-Михайловский Златоверхий, а в 1769 — в Киево-пустынный Николаевский монастырь, где и скончался в 1787 г.

*) См. об этом определении указ Императрицы Елисаветы в "Русской Старине" 1875 г. т. XIV, октябрь, стр. 393—394

Проповеди его славились в свое время; но из них напечатаны только шесть, говоренных в 1742 и 1744 годах, а именно: 1) в 5-ю неделю по пятидесятнице (Москва, 1742 г.); 2) в 24-ю неделю по пятидесятнице (Москва, 1742 г.); 3) в 1-ю неделю великого поста (Москва, 1744 г.); 4) в неделю 1-ю всех святых (Москва, 1744 г.); 5) в 14-ю неделю по сошествии св. Духа (Москва, 1744 г.) и 6) на 21-е августа 1744 г.

В 1740 г. Могилянским построена каменная церковь в с. Малых-Будищах, Полтавского уезда (84).

84) См. о нем: "Словарь исторический о бывших в России писателях духовного чина грекороссийской церкви" митрополита Евгения, Спб., 1827 г., изд. 2-е, стр. 164—165. "Киев с древнейшим его училищем академией" В. Аскоченского, Киев, 1856 г., ч. II, стр. 128. "Опыт российской библиографии или полный словарь сочинений и переводов, напечатанных на славянском и российском языках, от начала заведений типографских до 1813 г." Василия Сопикова, Спб., 1813 г., ч. I, стр. 208. "Полтавские Епархиальные Ведомости", 1885 г., № 16, стр. 832—933 (подстрочное примичание). Там же в статьи моей: "К истории Воскресенской церкви в Полтаве", 1893 г., № 8, стр. 375.

Источник:

Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. 2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 359

 

Єпіфаній (Могилянський, Євстафій Васильович) (р. н. невід., м. Полтава, за ін. даними – м-ко Решетилівка Полтавського полку, тепер смт, райцентр Полтавської обл.) – 1787, м. Київ) – церковний діяч, архімандрит, проповідник.

Брат Арсенія (Могилянського О. В.). Навчався в Харківському колегіумі, Київській духовній академії. По закінченні студій працював учителем семінарії у м-ку Великий Устюг, був священиком у м. Москва (Росія). За особливий хист проповідництва 1743 отримав посаду проповідника при імператорському дворі. Проповіді М., які засуджували період біронівщини і вихваляли нову імператрицю Єлизавету Петрівну, свого часу були дуже популярними, шість із них 1742–1744 видрукувані в Москві окремими брошурами. 22.04.1744 переведений до м. Полтава, уведений у сан протоієрея і призначений протопопом і настоятелем місцевої Воскресенської церкви. При цьому згідно до імператорського указу М. отримав значні пільги, яких не мало ін. духовенство. Пізніше переміщений до Успенської церкви м. Полтава. За М. розпочалося спорудження нового мурованого Успенського собору. Настоятелем храму був, вірогідно, до 1761. Овдовівши, прийняв чернецтво у Києві, 1763 призначений архімандритом Ніжинського Богородицького монастиря. Звідти 1768 переміщений до Київського Михайлівського Золотоверхого, 1769 – Києво-Пустинського Миколаївського монастиря, де й помер. Уважається фундатором храму в с. Малі Будища на Полтавщині.

Літ.: П. И. Д. Полтавский Кафедральный Успенский Собор // ПЕВ.ЧН. – 1870. – № 18. – С. 746; Листки из записной книжки «Русской старины» // Русская старина. – Т. ХІV. – 1875. – Окт. – С. 393-394; Зарубежные ставленники // ПЕВ.ЧН. – 1885. – № 16. – С. 932- 933. – Примітка; Бучневич В.Е. К истории Воскресенской церкви в городе Полтаве // ПЕВ.ЧН. – 1893. – № 8. – С. 375-377; Бучневич В.Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. – Изд. 2-е. – Полтава: Типо-литография Губернского правления, 1902. – С. 359; Павловский, 1912. – С. 11; Бучневич В.Е. Из дела «О постройке соборной Полтавской церкви» в 1752 году // ПЕВ.ЧН. – 1918. – № 16. – С. 482; Мокляк В., Трегубов В. Невідома архівна справа про будівництво Успенського собору в Полтаві // ПЄВ. – 2003. – Ч. 9. – С. 218; Іменний Звід…, 2005. – С. 75.

Ю. М. Гужва

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Ссылки на эту страницу


1 Записки о Полтаве и ее памятниках
[Записки про Полтаву та її пам`ятники]. Бучневич Василий Евстафиевич. Полтава. 1902
2 Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века
[Короткий біографічний словник вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття] - И. Ф. Павловский // Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912
3 Личности - Е
[Особистості - Е] - пункт меню
4 Личности - М
[Особистості - М] - пункт меню
5 Религиозные деятели
[Релігійні діячі] - пункт меню
6 Родились в Полтаве
[Народилися у Полтаві] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919