Типографии Полтавщины

Друкарні Полтавщини. Перша відома друкарня на Полтавщині з'явилася у 1765 р. в Кременчуці, який тоді став центром Новоросійської губернії. Вдруге ця друкарня згадується під 1775 р. Тут друкувалися бланки для паспортів, карантинні посвідчення та різні документи, що виходили з губернської канцелярії. Відомо також, що в цій друкарні була надрукована книга "Кофейный дом. Комедия". Автором комедії був В. Чорийков, який добре знав тодішнього генерал-губернатора Мельгунова. У 1777 р. Мельгупов був призначений Ярославським намісником, а Кременчуцька друкарня, напевне, була передана Приказу громадського піклування.

У Кременчуці тричі (в 1783-1789 рр., 1791-1792 рр. і в 1793 р.) знаходилася похідна друкарня князя Потьомкіна. Заснована у 1779 р. Під час російсько-турецької війни 1787 р., виїжджаючи на Україну, Потьомкін узяв з собою і друкарню, яка знаходилася при ньому протягом усієї воєнної кампанії до дня його смерті - 5 листопада 1791 р. Друкарня мала 5 верстатів, у т. ч. один спеціальний для друкування карт, дворянських грамот; російський, французький, грецький і латинський шрифти. У 1791 р. у Кременчуці було надруковано передсмертний твір самого Потьомкіна "Канон вопиющего во грехах души ко спасителю господу Иисусу". З кінця 80-х рр. 18 ст. Кременчук втрачає своє значення. Центром Новоросійського краю стає нове місто - Катеринослав (тепер Дніпропетровськ). Сюди в червні 1793 р. Приказові громадського піклування була передана потьомкінська друкарня. До 1800 р. нею випущено всього дві книги: "Наставление сыну" В. Золотницького (1796) та "Начальное учение французского языка" Ф. Заставского (1800).

З 1807 р. почала діяти друкарня Полтавського губернського правління. Випускала насамперед різні накази, урядові заяви, афіші тощо. З 1838 р. до 1919 р. у ній друкувалася перша газета - "Полтавские губернские ведомости". Тут же були надруковані "Записки о Полтавской губернии" Миколи Арандаренка (1849-1852). У 1847 р. випущено збірку поезій Леоніда Глібова. Містилася у будинку Присутственних місць по вул. Кобеляцькій (тепер вул. Фрунзе).

У 60-х рр. 19 ст. з'являються перші українські підручники для народних шкіл. Зокрема, у 1861 р. у Полтаві побачили світ "Азбука по методу Золотова для Южно-Руського края", у 1863 р. на громадські гроші видано "Азбуку для Полтавской воскресной школы" О. Строніна, "Коротку граматку для шкіл" Г. Шерстюка та ін. У Полтаві на початку 60-х рр., крім казенної, діяла приватна друкарня купця М. Пігуренка [на стор. 657 "Енциклопедичного довідника ця друкарня зазначена як "Друкарня Назара Пигуренка". Діяла у 60—80 рр. 19 ст. в Полтаві. Містилася в Круглому пров. біля Кадетського корпусу. Друкувала літературу різного профілю, у т. ч. довідкову й художню - Т.Б.].

За довідкою Полтавської казенної палати, у 1897 р. у Полтавській губернії уже налічувалось 36 друкарень, серед них у Полтаві друкарня купця І. А. Дохмана (відкрита у 1880 р. у будинку по вул. Олександрівській, тепер вул. Жовтнева № 33), друкарня Д. М. Подземського (відкрита у 1891 р. у будинку по вул. Мало-Петровській, тепер вул. Леніна), друкарня Н.М. Старожицького (відкрита у 1893 р. у будинку Дудника по вул. Кузнецькій, тепер вул. Пушкіна № 26). У кін. 19 - на поч. 20 ст. на Полтавщині друкувалося понад 60 газет, журналів, а також різні довідки, прейскуранти, наклейки, афіші, брошури. Приблизно четверту частину різнорідної продукції становили книги, зокрема, відносно багато було опубліковано статистичних праць відповідним комітетом Полтавського земства (про народні промисли, промисловість і сільське господарство губернії). Зусиллями Г. Шерстюка, П. Мирного, М. Дмитрієва та Г. Маркевича у 1906 р. у Полтаві засновано видавництво "Український учитель", яке за три роки випустило 16 назв книг. Широку книговидавничу діяльність розгорнула Полтавська учена архівна комісія. На поч. 20 ст. в губернії виникають інші комісії, товариства, відділи, бюро, гуртки, які теж видають щорічники, інструкції, описи, звіти. За участю діяча революційного руху М. Я. Карпова у Полтаві була створена нелегальна друкарня, де у 1902 р. окремою брошурою надруковано проект першої програми РСДРП, а у 1903 р. тут же побачила світ і сама програма, прийнята на з'їзді РСДРП. Друкувалися й окремі листівки Полтавського комітету РСДРП. Проте масштабної, проблемної української книги на Полтавщині так і не з'явилося. На перешкоді цьому стали царські укази 1863 і 1876 рр. про заборону української книги. На початку 20 ст. книгодрукування Полтавщини обмежилося випуском серії скромно оформлених книжечок "для читання в класі" з творами українських письменників як видань Педагогічного бюро Полтавського земства. Значну кількість популярної літератури видала "Просвіта".

У 1904 р. у Полтаві відкрилася друкарня української книги Г.І. Маркевича ("Книгарня Г.І. Маркевича").

В 1911-1918 рр. діяло Полтавське видавниче товариство "Боян".

З 1912 р. у будинку Рашкова в Полтаві діяла електрична друкарня Г. М. Певного. Виконувала різні друкарські замовлення, в т. ч. візитні і весільні картки тощо. Містилася на вул. Пушкінській № 45.

Крім вищеназваних, у Полтаві діяли друкарні О. Л. Брауде; братів Попінових; Ганфа П. (Петровська пл., будинок Костенка); Я. О. Іваненка (Карпівський пров.); М. Г. Амчиславського; літографія X. М. Воска (з 1905 р).

Діяли друкарні й літографії і в повітових містах Полтавської губернії, у тому числі:

в Гадячі: М.-Л. І. Климовицького; спадкоємців М. Р. Козакова; Гадяцького повітового земства. Зінькові: міщанина Г. Н. Подземського; Д. А. Василевського.

в Золотоноші: міщанина В.Б. Гольденберга; міщанина І. М. Вурмана; купця П.М. Ленського; Р.І. Рабиновича та М. Шефтеля; "Скоропечатня" С.М. Бурштейна.

в Кобеляках: міщанина Б.І. Брагилевського; М.І. Золотаревського; міщанина М.3. Розенберга.

в Кременчуці: І.А. Дохмана (з 1875 р.); Д.І. Жолковського (з 1894 р.); Е.С. Галицького (з 1908 р.); міщанина Ф.М. Бенгуса (з 1909 р.); відставного капітана І.А. Диковського (з 1888 р.); С.А. Войни; міщанина І.І. Ласкіна (з 1906 р.); типо-літографії: А.М. Варшавського і Л.В. Аронова (з 1910 р.); Рейзи Бережинської (з 1909 р.); літографії: Д.І. Жолковського (з 1891 р.) та ін.

в Лохвиці: Ноаха Дельберга (з 25 січня 1888 р.); купця А.Л. Радилевського і міщанина Басі Янк. Пунянської (з 1912 р.); Зельмана Браславського (з 1914 р.).

в Лубнах: міщанина Б.3. Дубинського; Н.Я. Ткача та І.Я. Бухмутського; міщан Б.Л. Левітанського і Ю.Бреславського.

в Миргороді: міщанина Шифри В. Шик (з 1889 р.) і міщанина Герша Когана (з 1911 р.).

в Переяславі: міщан П. Ленського та Ізраїля Вурмана (з 1884 р.); колезького асесора Я.С. Шефтеля (з 1910 р.).

в Пирятині: Авр. Ар. Рискіна та міщанина Хаїма Л. Селецького.

в Яготині Пирятинського повіту: міщанина Айз. Янк. Калчинського.

в Прилуках: Я.М. Лінкова і Янк. Мирова.

в Ромнах: міщанки вдови Веви Герш. Дельберг; Ш.-Г. Г. Шафрана; П.Ф. Липоковича, а також Фейф.

в Хоролі: міщанина Шм. Лейз. Затуренського; міщанина Шеля Дав. Хайкіна.

Всього друкарських закладів на Полтавщині діяло близько 60 одиниць.

Після 1917 р. видавничі осередки створені в Полтаві, Кременчуці і повітових центрах. Зокрема, у 1919 р. був створений Полтавський видавничий відділ при губвиконкомі, у 1921 р. - Полтавське державне видавництво, яке випускало соціально-політичну, економічну, довідкову і художню літературу. Діяли друкарні на кооперативних началах.

У Полтаві діяли:

— в 1918—1919 рр. — дитяче видавниче товариство "3ірка" під керівництвом письменника Панаса Мирного. У видавництві вийшли книжки: "Українські народні казки" (упорядники — І. Я. та П. Я. Рудченки), "Батькове свято" І. Петрика, п'єси "Сирітка" Л. Кущинської, "Царівна-Полуничка" П. Соловйова (віршований переклад з російської П. Мирного) та ін. Усі видання редагував П. Я. Рудченко (Мирний);

— у 1917-1920 рр. — видавництво Полтавської спілки споживчих товариств, містилося у будинку на розі вул. Срітенської (тепер Комсомольська) і Шевченківської;

— в 20-х рр. 20 ст. — Полтавське видавництво "Політкаторжанин". Об'єднувало колишніх політичних в'язнів, що мешкали на Полтавщині. Друкувало праці про революційний рух, спогади колишніх політв'язнів. Редактором видавництва був український письменник Олесь Досвітний (справжнє Скрипаль Олександр Федорович, 1891—1934).

Найбільшим видавництвом губернії стало "Більшовик Полтавщини". З 1937 р. — Полтавське обласне видавництво газети "Більшовик Полтавщини". У жовтні 1943 р. перейменоване на Полтавське обласне видавництво газети "Зоря Полтавщини". Знаходилося у віданні виконкому Полтавської обласної Ради. В 1948 р. реорганізоване на Полтавське обласне видавництво обласного управління в справах поліграфії та видавництв, з 1951 р. — Полтавське обласне видавництво обласного управління в справах поліграфії, видавництв і книжної торгівлі. В 1960 р. перейменоване в обласне книжково-газетне видавництво. Ліквідоване в 1964 р. Містилося на вул. Котляревського № 38/40.

На поч. 30-х рр. споруджено друкарню у Кременчуці. З 1932 р. кожен район області мав свою друкарню. Всі вони були зруйновані під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Відбудовані у перші повоєнні роки. З 1980 р. діяли видавництво "Полтава" і районні друкарні.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 257-258, 657, 73, 301, 795, 748

 

Подземский Д.Н., владелец типографии в Полтаве, где работало 53 человека. Кроме него, в Полтаве владельцами типографии были евреи Амчиславский М.Г. - типография с 45 рабочими по Кузнецкой, 40; Ганф А.А. - типография по Малопетровской, 2 с 16 рабочими, Рабинович Е.М. - типография по Александровской, 2 с 16 рабочими.

Джерело:

Мучник A.M. Євреї і Полтавщина. Історія... Імена... Долі... Полтава: "Оріяна", 2005. Стор. 70

 

Ссылки на эту страницу


1 Издательская деятельность
[Видавнича діяльність] - пункт меню
2 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919