Хмельницкий, Богдан-Зиновий Михайлович

Highslide JS

Хмельницький, Богдан-Зиновій Михайлович — Хмельницкий Богдан-Зиновий Михайлович — (27.12.1595—27.07/6.08.1657) — державний, політичний і військовий діяч, дипломат, полководець, гетьман Війська Запорозького (1648—1657 рр.); вождь Української національної революції XVIІ ст. й засновник козацької Гетьманської держави.

Походив з українського дрібношляхетського роду гербу "Абданк". Батько перебував на службі у коронного гетьмана С. Жулкевського і загинув разом із ним у битві з турецько-татарським військом під Цецорою (1620 р.). Мати згодом вийшла заміж за білоруського шляхтича Василя Ставицького. Під час революції він служив у королівському війську в Білорусії. Брат (по матері) Григорій був козацьким полковником.

Місце народження Богдана точно не відоме. Називають Черкаси, Жовкву, Суботів, Чигирин. Освіту здобув у єзуїтському колегіумі у Львові, діставши ґрунтовні знання з історії, географії, юриспруденції. Крім української, володів латинською, польською, російською, турецькою, татарською, французькою мовами. З юних літ був обізнаний з військовою справою. Закінчивши шкільну науку, Б. Хмельницький служив у реєстровому війську. В нещасливій Цецорській битві потрапив у турецький полон і два роки перебував у Константинополі. Викуплений матір'ю, повернувся в Україну. Період його життя з 1622 до 1637 рр. не має документального підтвердження. Вірогідно, він служив у Чигиринському полку, був учасником козацьких військових походів. Приблизно у 1625 р. одружився з переяславською козачкою Ганною Сомківною, яка стала матір'ю всіх його дітей. Тоді ж поселився на родовому хуторі Суботів поблизу Чигирина. В 1637 р. брав участь у протипольській війні П. Бута (Павлюка) і як військовий писар підписав капітуляцію під Боровицею. Після "Ординації" 1638 р. Б. Хмельницький втратив писарський уряд, який був скасований, і став одним із сотників Чигиринського полку. В 1645 р. разом із козацьким загоном перебував на військовій службі у французького уряду, можливо, брав участь в облозі Дюнкерка. У квітні 1646 р. у складі козацької делегації вів переговори з королем Владиславом IV щодо майбутньої війни з Туреччиною. Під час цих акцій зав'язав військові й політичні знайомства та контакти з вищими українськими та закордонними колами. В 1647 р. у нього визрів намір підготувати нове повстання проти Польщі.

У II пол. 1640-х рр. Б. Хмельницький увійшов у конфлікт з коронним гетьманом Станіславом Конєцпольським та його сином, коронним хорунжим Олександром. З намови останнього весною 1647 р. чигиринський підстароста Д. Чаплинський вчинив ґвалтовний наїзд на Суботів, зруйнувавши економію й пограбувавши майно. Посеред цих подій померла дружина Б. Хмельницького, а сам він невдовзі був заарештований й засуджений до страти. Врятувавшись від смерті за допомогою свого кума, чигиринського полковника С. Кричевського, Б. Хмельницький наприкінці грудня 1647 р. з невеликим загоном козаків подався на Запорожжя, де незабаром був обраний гетьманом. Заручившись підтримкою Туреччини й Криму, весною 1648 р. він виступив з Січі на Вкраїну.

Перемоги над польським військом у битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями запалили всенародне повстання, у вогні якого почалося творення козацько-гетьманської держави. Цій меті Б. Хмельницький присвятив решту свого життя. Як фундатор, будівничий, оборонець і господар Української держави виявив себе видатним полководцем, талановитим дипломатом, першорядним державним діячем. Створив 300-тисячне українське військо, з яким одержав видатні перемоги над кращими мілітарними потугами в тодішній Європі, не програвши жодної з 12 великих битв, у яких брав особисту участь. Одну за одною створив 3 антипольські коаліції, з якими завдав Польщі нищівних ударів, забезпечивши існування козацької держави. Організував верховну владу Війська Запорозького, об'єднавши під владою гетьмана всі стани українського суспільства. Створив державний аппарат і виховав цілу провідну верству Гетьманщини.

Після передчасної смерті дружини взяв другий шлюб із колишньою жінкою свого ворога Д. Чаплинського — Мотроною (Оленою). За участь у змові проти гетьмана і подружню зраду вона була страчена у 1651 р. Того ж року Богдан одружився з козачкою з Корсуня Ганною Золотаренківною, вдовою полковника Пилипця. Надовго переживши гетьмана, вона в 1671 р. стала черницею Києво-Печерського монастиря.

Б. Хмельницький мав двох синів і чотирьох доньок. Старший син Тимофій (Тиміш; 1632—1653) був одружений (1652 р.) з донькою молдавського господаря В. Лупула Розандою (Роксандою). Гетьман вважав його своїм спадкоємцем, але Тиміш молодим загинув під час облоги Сучави. Він залишив двох дітей (близнят), доля яких невідома. Молодший син Юрій (Юрась; 1641-1685) у 1657 р. ще за життя батька був обраний гетьманом-наступником, але не втримав булаву. Згодом ще двічі був гетьманом. Розстріляний турками. Донька Катерина (Олена) була одружена з Данилом Виговським, а після його смерті в московському полоні стала дружиною (другою) П. Тетері. Донька Степанида (Степанія) була дружиною І. Нечая, який загинув у московському засланні. Після цього стала черницею в одному з київських монастирів. Імена двох інших доньок лишилися невідомими. Одна з них була за корсунським сотником Глизьким (Улезьком), котрий загинув у війні з Польщею в 1665 р.; друга вийшла у 1654 р. за новгород-сіверського козака Л. Мовчана. Рід Хмельницьких згас у кінці XVII ст.

Гетьман був невибагливою і скромною людиною в повсякденному житті й побуті. Будучи володарем країни, не привласнив собі жодного маєтку, жив у родинних садибах у Чигирині та Суботові. Б. Хмельницький був людиною міцного здоров'я, але останні роки часто хворів. Упокоївся в Чигирині, похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. Могила не збереглася. Б. Хмельницькому присвячені народні думи, пісні, перекази, твори літератури і мистецтва. На його честь споруджено пам'ятники, названо міста і вулиці, встановлено нагороди. 

У Полтаві Богдан Хмельницький побував 13 липня 1650 р. У цей день він відправив 3-тисячний загін козаків на чолі з генеральним осавулом Д. Лисівцем і сином Тимошем у похід на черкесів, як того вимагав кримський хан.

Джерело:

Білоусько О. А., Мокляк В. О. Нова історія Полтавщини. Друга половина XVI — друга половина XVIII століття. Стор. 84-85

Портрет - http://wishnewez.org/html/prroda2p3.html

Ссылки на эту страницу


1 Академик Орест Иванович Левицкий
[Академік Орест Іванович Левицький († 9 травня (26 квітня) 1922 року) - Василенко М. П. // К. : Юридична думка. Т. 2 - 2006. - 560 с. Стор. 169-214.
2 Алексей Михайлович
[Олексій Михайлович] (1629—1676), второй московский царь (1645-1676) из династии Романовых
3 Антигетманское восстание Мартына Пушкаря и Якова Барабаша: ход и последствия
[Антигетьманське повстання Мартина Пушкаря і Якова Барабаша: хід і наслідки]. Кочерга Н. К., Ревегук В. Я., кандидаты исторических наук
4 Брюховецкий, Иван Мартынович
[Брюховецький, Іван Мартинович] (?—1668), государственный и военный деятель, гетман Левобережной Украины (1663-1668 гг.)
5 Бутурлин, Василий Васильевич
[Бутурлін, Василь Васильович] (?-1656), военный деятель, дипломат, боярин
6 В десятую годовщину
[В десяту річницю 22.1.1918-22.1.1928] – Андриевский Виктор (речь на торжественной академии в украинской станице при г. Калише 22.1.1928) // Тиражом "Лагеря". Калиш. 1928. Типография издательства "Черномор"
7 Вайнгортовские чтения - 2002
[Вайнгортівські читання] - материалы первой научной конференции
8 Воспоминания (1861-1907)
[Спогади (1861-1907)] – Євген Чикаленко. // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк. 1955
9 Воспоминания юношеских дней: 1897-1906
[Юрій Коллард. Спогади юнацьких днів: 1897-1906. Українська Студентсьтка Громада в Харкові і Революційна Українська Партія (РУП)] // Срібна сурма, Торонто, 1972
10 Гаркуша, Филон
[Гаркуша, Филон] (нач. 17 ст. – ок. 1683), полтавский полковник (1658-1670, с перерывами)
11 Гетман, Гетманата институт
[Гетьман, Гетьманату інститут] - высшее звено системы государственного управления в Гетманщине в 1649–1764 гг.
12 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
13 Две веры
[Дві віри] – Виктор Андриевский. Миттенвальд. 1950. На правах рукописи. Речь, произнесенная 27 января 1950 на протестном вече в Миттенвальде против пертрактаций украинских социалистов с группой Керенского
14 Деятели украинского освободительного движения
[Діячі українського визвольного руху] - пункт меню
15 Джалалий, Филон
[Джалалій, Філон] (?—?), наказной гетман (1655)
16 Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011.
17 Дневник (1918-1919)
[Щоденник (1918-1919)] – Євген Чикаленко. // К.: Темпора, 2011.
18 Дневник (1919)
[Щоденник (1919)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 34-202.
19 Дорошенко, Петр Дорофеевич
[Дорошенко, Петро Дорофійович] (1627—1698), государственный, политический и военный деятель, полководец, дипломат, гетман Правобережной Украины (1665— 1676 гг.)
20 Земский суд
Земский суд
21 Значение полтавского боя для украинской государственности
[Значіння полтавського бою для української державности] – Андриевский Виктор. Речь на торжественной академии 10 июля 1927 г. в Украинской Станице при г. Калише // Варшава. 1927. Накладом "Табору"
22 Ижакевич, Иван Сидорович
[Їжакевич, Іван Сидорович] (1864–1962), украинский живописец, писатель и график, народный художник УССР
23 Из былого. Том І. 1917-й год на Полтавщине
[З минулого. Том І. 1917-ий рік на Полтавщині]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1921
24 Из былого. Том ІІ. От Гетмана до Директории
[З минулого. Від Гетьмана до Директорії]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1923.
25 Изучение истории Полтавского казацкого полка до 1917 года
[Вивчення історії Полтавського козацького полку до 1917 року] Мокляк Владимир, заместитель директора по научной работе Полтавского краеведческого музея
26 Исаенко, Евфимий Илларионович
[Ісаєнко, Євфимій Иларіонович] (1826-1913), протоиерей, законоучитель ППКК (1874-1902)
27 К характеристике правых партий
[До характеристики правих партій] – Андриевский Виктор (из доклада, прочитанного 16-17/XII.1920 г. в украинском военном лагере в Райхенберге) // Берлин. 1921. Из типографии Гофмана в Зальцендели
28 Кадетский корпус
[Кадетський корпус] – Микола Бутович // "Вестник". Нью-Йорк. Год XIII. Ч. 5 (127). Май 1959. Стор. 24-29; Ч. 6 (128). Июнь 1959. Стор. 19-22; Ч. 7-8 (129-130). Июль-август 1959. Стор. 19-23
29 Кадетский корпус и полтавские "торжества"
[Кадетський корпус і полтавські "торжества"] - автобиографии и воспоминания Николая Бутовича, воспитанника ППКК (1913)
30 Казацкая рада
Казацкая рада
31 Листи до братів-хліборобів
Вячеслав Липинський. «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с. Вступне слово та частина I: Українська наддніпрянська інтеліґенція й українська національна ідея.
32 Листи до братів-хліборобів
Вячеслав Липинський. «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с. Частина II: Наша "орієнтація"
33 Листи до братів-хліборобів
Вячеслав Липинський. «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с. Частина III: Про національну аристократію та про три основні методи її орґанізації: класократію, охлократію і демократію
34 Листи до братів-хліборобів
Вячеслав Липинський. «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с. Частина IV: Про політику, як умілість вибору такого методу здобування та орґанізації влади і орґанізації громадянства, який-би уможливив будову і збереженя окремої Держави на Українській Землі і забезпечив істнування та розвиток Української Нації.
35 Личности - Х
[Особистості - Х] - пункт меню
36 Мартинович. Воспоминания А. Сластьона
[Мартинович. Спогади О. Сластьона] // Кооперативное издательство "Рух". Харьков, 1931
37 Мартовские статьи 1654 г.
Мартовские статьи 1654 г.
38 Многогрешный, Демьян Игнатьевич
[Многогрішний, Дем‘ян Гнатович] (?-?), государственный деятель, гетман Левобережной Украины (1669-1672)
39 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
40 Мои воспоминания о недавнем прошлом (1914-1920 годы)
[Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Друге видання. Українське видавництво. Мюнхен. 1969
41 Независимая Украина
[Самостійна Україна] – Михновский Николай // На чужині. 1948. Видавництво "Український Патріот"
42 Николай Лысенко. В сотую годовщину рождения. 1842-1942
[Микола Лисенко. В соту річницю народження. 1842-1942] – Андриевский Виктор. // Украинское издательство. Львов. 1942
43 Николай Михновский (Очерк общественно-политической биографии)
[Микола Міхновський (Нарис суспільно-політичної біографії)] – Андриевский Виктор. // Визвольний шлях. Видає "Українська видавнича спілка" — 1974. — № 6 (315). Річник XXVII — С. 588-617
44 Покликання "Варягів", чи організація хліборобів?
Вячеслав Липинський. Покликання "Варягів", чи організація хліборобів? (Кілька уваг з приводу статті Є. Х. Чикаленка "Де вихід?") / «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с.
45 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню
46 Полтава. Взгляд еврейства
Полтава. Взгляд еврейства
47 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
48 Потоцкий, Николай
[Потоцький, Миколай] (1594—1651), польский государственный и военныий деятель
49 Потоцкий, Станислав Ревера
[Потоцький, Станіслав Ревера] (1579—1667), польский государственный деятель и полководец
50 Пушкарь, Мартын
[Пушкар, Мартин] (?—1658), военный и государственный деятель, полтавский полковник (1648—1658)
51 Пушкаря и Барабаша мятеж 1657-1658 гг.
Пушкаря и Барабаша мятеж 1657-1658 гг.
52 Разумовский, Кирилл Григорьевич
[Розумовський, Кирило Григорович] (1728—1803), последний гетман Левобережной Украины, граф, российский генерал-фельдмаршал, президент Петербургской академии наук
53 Руина
Руина
54 Русь-Украина и Московщина-Россия
[Русь-Україна та Московщина-Россія] – Историко-политическое исследование Лонгина Цегельского. С картой Украины. Второе, переработанное издание. Царьград. Из типографии Союза освобождения Украины. 1916
55 Самокиш, Николай Семенович
[Самокиш, Микола Семенович] (1860—1944), выдающийся украинский художник-баталист и график, академик
56 Сербин, Иван Юрьевич
[Сербин, Іван Юрійович] (?—1665), полковник Брацлавского полка
57 Сомко, Аким Семенович
[Сомко, Аким Семенович] (?—1663), наказной гетман Левобережной Украины (1660-1663)
58 Три громады. Воспоминания из 1885-1917 гг.
[Три громади. Спогади з 1885-1917 рр.] – Андриевский Виктор // Львов. 1938. Издатель Иван Тиктор
59 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]
60 Україна на переломі, 1657-1659
Вячеслав Липинський. Україна на переломі, 1657-1959. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім століттю. / Історичні студії та монографії; т. 3 – Відень ; Київ : Видання Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України ("Дніпросоюз"), 1920. – 304 с.
61 Фольклористическая деятельность Павла Гнедича
[Фольклористична діяльність Павла Гнідича] Фольклористическая деятельность Павла Гнедича // Пятаченко С. В. - Сумы: "Издательство "МакДен", 2004
62 Хмельницкий, Тимофей (Тимош) Богданович
[Хмельницький, Тимофій (Тиміш) Богданович] (1632—1653), государственный, политический и военный деятель, полководец
63 Хмельницкий, Юрий Богданович
[Хмельницький, Юрій Богданович] (1641—1685), политический и государственный деятель, дипломат, гетман Украины (1657, 1659-1663 гг.), гетман Правобережной Украины (1677-1681, 1685 гг.)
64 Хмельницкого Богдана улица
Улица Богдана Хмельницкого (Ленинский район)
65 Чурай, Маруся
[Чурай, Маруся] (?-?), легендарная народная певица и поэтесса
66 Ян II Казимир
[Ян II Казимир] (1609-1672), король Речи Посполитой (1648-1668 гг.)

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919