Пашко, Андрей Ефремович

Highslide JS

Пашко, Андрій Єфремович (23.10.1918 - 23.06.1991), український поет-пісняр, журналіст, етнограф, народився у Полтаві 23 жовтня 1918 року, в робітничій сім’ї.

Тут і пройшло, за невеликим винятком, — війна, навчання — все його життя. Народився він в добу української революції, яка була розчавлена московським більшовизмом, а помер — через рік після прийняття Україною "Декларації про державний суверенітет" і за два місяці до проголошення Акту про Незалежність України. Між цими історичними рамками лежить період, на який припало життя поета: так зване будівництво соціалізму з голодом і репресіями, жорстока війна з фашизмом, післясталінські десятиліття духовного насилля. Література цього періоду була підпорядкована тоталітарному режиму, завданням письменників було виховувати "комуністичну свідомість". Люди в цей час прирівнювались до гвинтиків державної машини, а письменники грали роль "інженерів людських душ". Це був нелегкий період, і Андрій Пашко, як поет і людина, не міг не відбити в своїй творчості "родимих плям" суспільства, до якого належав. Відомий письменник з діаспори Василь Барка, згадуючи своє життя в СРСР, казав: "Я був переконаним атеїстом, вірив у комуністичні ідеали". І лише опинившись у вільному світі, він зрозумів, що його ідеал інший — він у незалежній Україні. Там письменник міг вільно висловити себе, а тут мало кому це не вдавалось. Треба сказати, одначе, що партійні критики, зокрема, з місцевої преси, бачили в творчості Андрія Пашка лише те, що хотіли бачити. Поза їх увагою залишався інший світ поета — не офіційний, вимучений і вимушений, а душевний, виболений, щирий, пройнятий любов’ю до України, її простих трудівників, до рідної мови і пісні, яку поет безмежно любив, до рідних звичаїв, до свого міста. С. Крижанівський свого часу назвав А. Пашка "співцем життя, співцем кохання", і це правда. Він був також співцем Полтави, бо любив своє місто, його минуле і сучасне, і лейтмотивом його пісенної творчості можуть стати його ж рядки: "Полтаво, Полтаво, красуне моя, люблю тебе серцем я!"

Андрій Пашко вніс незаперечний внесок у справу організації збирання фольклору, коли працював в обласному Будинку народної творчості, гуртуючи навколо себе самодіяльних творців різних жанрів. Він був причетний до творення так званої нової радянської обрядовості — колядок, Щедрівок, "величальних" тощо, щиро вірячи, що тим скрашує життя людей, збагачує рідну культуру.

Біографія Пашка — це, насамперед, праця, творчість, прагнення робити добро, даруючи людям пісню і свою щиру усмішку, яка завжди прикрашала його обличчя. Те добре, що було в нього від матері, знайшло свій вияв і в піснях, серед яких було немало по-справжньому хвилюючих душу. Андрій Єфремович зростав у робітничій сім’ї і напрямок самостійного життя обрав теж робітничий. Після закінчення тепломеханічного технікуму харчової промисловості він вступив до Харківського інституту механізації сільського господарства, але ця наука не стала його фахом — у нього було інше покликання. З 1939 року А. Пашко на військовій службі, бере участь у війні з фашистами. Перебуваючи в армії, він пише свої перші вірші — звичайно, російською мовою, а потім і тексти пісень. Повернувшись додому, працював лектором-методистом лекційного бюро, директором обласного Будинку народної творчості, нарешті, кореспондентом обласного радіо. Саме в цей час відбувається становлення його як поета-пісняра. На перший план виходять пісні "Полька-полтавчанка" (1951, музика Г. Давидовського), "Вальс кохання" (1955, музика В. Шаповаленка), "Липи цвітуть" (1956, музика 3. Компанійця), "Незабутній вальс" (1958, музика А. Кос-Анатольського), "Полтаво, красуне моя" (1961, музика Д. Покраса) та ін. Згодом кращі пісні склали два збірники, видані в Києві: "Про тебе співаю" (1966) і "Коли ти зі мною" (1978). У них вміщено понад 50 пісень. Вірші А. Пашка відзначались мелодійністю і художнім смаком, тому композитори охоче писали до них музику.

Від початку 50-х років Пашко працював над створенням текстів для обрядових пісень і сценаріїв нових обрядів. Поєднуючи народні побутові деталі з рисами новочасного побуту, він намагався творити своєрідні композиції, які за того часу використовувалися в обрядовому ритуалі. Були відомими, зокрема, пісні з циклу "Весільний вінок", вперше опубліковані 1958 року. Разом із полтавським композитором В. Міщенком Пашко створив низку новорічних пісень і щедрівок, таких як "Добрий вечір, добрі люди ", "Нехай мете метелиця" та ін. Удачею вважався "Дівич-вечір" — обрядовий цикл про останній вечір нареченої в рідній сім’ї. Озвучив його композитор О. Чухрай.

Загалом на вірші Андрія Пашка написано близько 300 пісень. Тематичний і жанровий їх діапазон широкий. Були там, звичайно, і характерні для того часу твори про так звану "щасливу радянську дійсність". Як правило, це офіційні, холодні твори.

А тепло поет віддавав простим людям, своєму місту, батьківщині. Він любив Україну, називав її матір’ю, любив трудівника-хлібороба і сам почувався хліборобом: "Хлібодар я в житті, і від цього щасливий, радий я, що земля полонила мене". І пісні на його вірші, такі як "Полуниці", "Проліски", "Через ліс до броду", "В тихий вечір", "Берізонька", сповнені духом молодості і кохання.

Багато творів Пашко присвячував друзям-фронтовикам — живим і полеглим на полях війни, він щиро вірив, що чехам ніс "радість і волю" (поема "Пам’ятаєм!" — спогад про останні дні війни і останню гірку втрату) і прагнув підтримувати дружбу з людьми, що стали близькими в той час. Саме з почуттям дружби двічі відвідав його в Полтаві словацький науковець Мікулаш Неврлий. Та поет не міг славословити брєжнєвським танкам, що пролили чеську кров у серпні 1968 року.

Крім віршів і поем, писав Андрій Пашко і твори для дітей (збірка "Будемо разом рости", 1958), газетні нариси про людей праці, писав і публіцистичні статті. Він знав історію свого краю й пишався нею. А рідну Полтаву називав "любов’ю ранньою", містом "милим", найдорожчим у житті. Полтаві присвятив кантату.

В одному з віршів-роздумів про смисл життя Андрій Пашко, попри бажання "вічно пити життя", робить правдивий висновок, що "важливо не одне лиш скільки, а і як своє життя прожити". На вшанування пам’яті поета дає право його любов до України, до рідного краю, любов, що вилилася в чудові пісні, які лунають і по смерті творця.

Джерело:

http://www.pollitra.pi.net.ua

Ссылки на эту страницу


1 Журналисты
[Журналісти] - пункт меню
2 За високий урожай
За високий урожай, литературно-художественный сборник произведений для художественной самодеятельності сельских и колхозных клубов (1948)
3 Личности - П
[Особистості - П] - пункт меню
4 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
5 Поэты
[Поети] - пункт меню
6 Родились в Полтаве
[Народилися у Полтаві] - пункт меню
7 Этнографы и фольклористы
[Етнографи і фольклористи] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919