Омелянский, Василий Леонидович

Омелянский, Василий Леонидович [26.2(10.3).1867, Полтава, — 21.4.1928, Гагра], советский микробиолог, академик АН СССР (1923; член-корреспондент 1916).

Ученик С. Н. Виноградского. Окончил Петербургский университет (1890). В 1893—1928 работал в Отделе общей микробиологии института экспериментальной медицины, с 1912 заведующий отделом. Основные работы по выяснению роли микроорганизмов в круговороте азота и углерода в природе. Предложил методы выделения и культивирования нитрифицирующих бактерий, изучал их морфологию и физиологию. Впервые выделил культуры анаэробных и спороносных бактерий, сбраживающих клетчатку с образованием органических кислот и водорода. Изучал аэробную азотфиксирующую бактерию (из рода азотобактер) и доказал существование бактерий, образующих метан из этилового спирта. Установил, что количество усвояемого азотфиксирующими микроорганизмами азота пропорционально усвоению органического вещества. Первый указал на возможность применения микроорганизмов как химических индикаторов. Редактор журнала "Архив биологических наук" (1906—28). Его книги "Основы микробиологии" (1909) и "Практическое руководство по микробиологии" (1922) способствовали формированию нескольких поколений советских микробиологов.

Источник:

Большая советская энциклопедия

 

ЗНАМЕНИТИЙ МІКРОБІОЛОГ ТА ЙОГО БРАТИ

Одну з найяскравіших сторінок в історію українських шахів вписали брати Омелянські. Любов до гри їм прищепив батько - викладач давніх мов та історії в Полтавській гімназії, а з середини 1870-х років директор Житомирської гімназії. Його прізвище як передплатника кілька разів оприлюднювалося в тогочасних шахових журналах. Це зайве свідчення того, що Леонід Миколайович Омелянський знався на спеціальній літературі і був сильним гравцем. Отже, сини педагога Павло, Олександр і Василь ще в домашніх турнірах пройшли добрий шаховий вишкіл і згодом здобули досить широке визнання.

Павло Омелянський (1865 - 1913), закінчивши петербурзьку Військово-медичну академію, служив лікарем в Радзивиловому неподалік міста Рівного, а в останні роки свого життя - старшим лікарем 24-ї прикордонної Кримської бригади, мав ступінь доктора медицини. Відгукнувшись на його кончину, що сталася від розриву серця, московський "Шахматный вестник" писав: "У Севастополі небіжчик не цурався громадської діяльності і як лікар здобув популярність".

1903 року Павло Омелянський виграв турнір першокатегорників, а його братові Василеві в цьому змаганні дістався третій приз. Живучи поза тодішніми шаховими центрами, Павло Леонідович не мав можливості регулярно виступати в сильних своїм складом очних змаганнях, тому багато грав за листуванням. У цих турнірах перемагав кращих шахістів, серед них майбутнього чемпіона світу О. Альохіна. В "Шахматном вестнике" ім'я Павла Омелянського - як співробітника цього видання - стояло поряд з іменами визнаних майстрів Р. Тайхмана, С. Тартаковера, знаменитого американського видавця різдвяних збірників задач А. Уайта.

Д-р П. Л. ОМЕЛЯНСЬКИЙ (Севастополь) - В. Г. ЖУКОВСЬКИЙ (Кеніґсберґ). За листуванням, 1909. 1. d4 d5 2. c4 e6 3. Kc3 Kf6 4. Cg5 Ce7 5. e3 О-О 6. Kf3 Kbd7 7. Cd3 b6 8. О-О Cb7 9. cd K:d5 10. Ke4 f6? 11. h4! fg 12. Ke:g5 C:g5 13. K:g5 Фe7 14. C:h7+ Kph8 15. Cg6 K5f6 16. e4 e5 17. f4 ed 18. e5 K:e5 19. fe Ф:e5 20. T:f6. Чорні здалися.

На діаграмі закінчення партії М. Є. ЗУБАКІН - П. Л. ОМЕЛЯНСЬКИЙ. 1909. 1... h3! 2. Kp:f6 h2 3. Tg8+ Kg5! 4. T:g5+ Kpf3 5. Kpe5 h1Ф 6. Tg8 Фh5+ 7. Kpd6 Фf7, і чорні виграли.

Активним учасником шахових змагань у Києві та їх організатором був Олександр Омелянський, правник за фахом. Так, у турнірі кращих гравців міста, проведеному 1909 року, О. Омелянський поділив перше і друге місця з Юхимом Боголюбовим, майбутнім претендентом на звання чемпіона світу, а 1914 року був обраний членом ради Всеросійського шахового союзу.

Ще більших успіхів, ніж брати, досяг Василь Омелянський (1867 - 1928) - славетний мікробіолог, академік. Він двічі перемагав у петербурзьких гандикап-турнірах - 1894 року і 1902-го (попереду М. Чигоріна, якому завдав поразки, та Е. Шифферса), а 1905 року був запрошений до участі в четвертому всеросійському турнірі. Це єдиний випадок, коли в чемпіонаті країни виступав учений світової слави. Василеві Омелянському належить і наведений на діаграмі етюд (1914), місце якому в антології українського етюда. Нічия. 1. Cc4+ C:c4 2. T:h6+ Ф:h6 3. Tc6+ K:c6 - пат. Взагалі розмаїту спадщину братів, розпорошену по періодичних виданнях, годилося зібрати в окрему книжку.

Не без впливу братів Омелянських відбувалося становлення Григорія Гельбака (1863 - 1930), теж відомого першокатегорника, учасника четвертого всеросійського турніру. Уродженець Звенигородки (тепер - Черкаської області), він 1881 року закінчив Житомирську гімназію, опісля навчався в університеті св. Володимира в Києві, удосконалював там свою гру.

1916 року "Шахматный вестник" (№ 7/8) оприлюднив складений ним список "видатних російських, польських та фінляндських любителів", до якого увів Григорія Гельбака і Василя Омелянського.

Джерело:

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=printable&artID=137

Фото: http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-51595.ln-ru

Ссылки на эту страницу


1 Врачи и фармацевты
[Лікарі та фармацевти] - пункт меню
2 Личности - О
[Особистості - О] - пункт меню
3 Научные работники и изобретатели
[Науковці та винахідники] - пункт меню
4 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
5 Родились в Полтаве
[Народилися у Полтаві] - пункт меню
6 Учились в Полтаве
[Вчилися в Полтаві] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919