Неронович, Евгений Васильевич

Неронович Євген Васильович

Неронович, Євген Васильович — Неронович Евгений Васильевич — (1888, Пирятин - 25.03.1918, Великі Сорочинці) — громадсько-політичний і державний діяч, інженер-технолог.

Освіту здобув у Полтавській чоловічій гімназії та на електротехнічному факультеті Петербурзького політехнічного інституту. Навчаючись у Полтаві, заснував перший гімназійний друкований орган "Відродження" (1907 р.). В університеті очолював українську студентську громаду, був діяльним організатором студентського руху. Проте вже тоді в нього проявились ознаки майбутньої непослідовності у політичних поглядах.

У жовтні 1917 р. увійшов до складу УЦР як член Всеукраїнської ради військових депутатів. Незабаром очолив ліве крило УСДРП, яке прагнуло співробітництва із більшовиками. Із групою спільників готував акцію, спрямовану на розпуск УЦР та передачу влади в Україні радам р.с.с.д. У грудні 1917 р. взяв участь у харківському з'їзді рад і перейшов на бік більшовиків.

Був членом делегації більшовицького уряду в Бересті-Литовському. На II Всеукраїнському з'їзді рад у Катеринославі (17—19.111.1918 р.) обраний до складу більшовицького уряду України, де обійняв посаду народного секретаря військових справ. Однак дуже швидко розчарувався в більшовицькій політиці й відійшов від праці в уряді. Під час наступу українських військ на Полтаву був заарештований гайдамаками у Великих Сорочинцях, де перебував у родичів дружини, і розстріляний без суду. В 1925 р. Великі Сорочинці були перейменовані на Нероновичі, але у 1931 р. цю назву скасовано.

О. Лотоцький:

"Нестриманий здержуючими центрами ні в поступуванні своєму, ні в своїх стремліннях, він найменше забезпечений був од цілком несподіваних, деструктивних кроків, а той вплив, що розпромінював він від своєї видатної психіки, надто посилював наслідки деструктивного його чину... Його виступи громадські та, зокрема, в Центральній Раді були причиною поважних заворушень політичних. Врешті і зовсім потягло його до табору ворожого, що так пасував йому своїми далекосяглими гаслами".

В. Винниченко:

Але большевики не тільки не привернули до себе симпатій настроєних до них прихильно елементів, але одштовхнули навіть тих, які <...> лишились з большевиками, щоб разом з ними працювати. Лишились і не видержали: брутальне, розперізане нищення всього українського поставило їх у трагічне становище, бо вони, працюючи з большевиками, мусили тим самим немов би згоджуватись з їхньою національною політикою, мусили немов би покривати їхнє злочинство проти своєї нації. І вони мусили тікати від них. Одним з таких був укр. с.-д. Неронович, який один час був військовим народним секретарем і який мусив покинути всяку активну роботу з большевиками. (За цю спробу він заплатив своїм життям: його було розстріляно Олександром Шаповалом, начальником одного з гайдамацьких відділів)".

Джерело:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор. 65

Ссылки на эту страницу


1 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
2 Дневник (1920)
[Щоденник (1920)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 204-528.
3 Из былого. Том І. 1917-й год на Полтавщине
[З минулого. Том І. 1917-ий рік на Полтавщині]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1921
4 Личности - Н
[Особистості - Н] - пункт меню
5 Мои воспоминания о недавнем прошлом (1914-1920 годы)
[Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Друге видання. Українське видавництво. Мюнхен. 1969
6 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню
7 Учились в Полтаве
[Вчилися в Полтаві] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919