Усадьба И. П. Котляревського

Highslide JS
Т. Г. Шевченко. Будинок І. П. Котляревського в Полтаві.
Акварель. 1845 р.

Садиба І. П. Котляревського. Відкрита у 1969 р. До меморіального комплексу увійшли хата, комора, повітка, криниця. Садиба є філіалом літературно-меморіального музею Котляревського І. П. У дворі перед меморіальним будинком у 1971 р. встановлено пам'ятник Котляревському І. П. [погруддя). Біля садиби — обеліск з чорного лабрадориту з написом: "З цієї садиби на весь світ пролунав голос першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського (1769— 1838)". Хату, як зазначається у купчій, 1751 купив дід Котляревського — Іван, на гой час диякон Успенського собору. Цікава інформація відносно історії будинку письменника була знайдена у Г. Данилевського ("Полтавська старовина у відношенні до часу Петра Великого"), М. Арандаренка ("Записки про Полтавську губернію"), С. П. Стебліна-Камінського ("Біографічний нарис життя і творчості Івана Петровича Котляревського"), І. І. Срезневського ("Знайомство з І. П. Котляревським").

Highslide JS
Будинок І. П. Котляревського
Видання Всесвітнього поштового союзу

Стара хата після смерті письменника переходила від одного господаря до іншого. Історик Л. В. Падалка, складаючи у 1917 р. "Путівник по Полтаві", згадує одного з власників — Мусія Івановича Головатинського, що придбав хату заради того, щоб зберегти цю реліквію, він охоче пускав відвідувачів до садиби. Відтворення комплексу здійснювали за малюнком Т. Г. Шевченка (був тут у 1845 р.), на якому хата зображена від Ворскли на тлі Успенського собору; літографії художника Р. Мелліна, де будинок показаний від воріт; за спогадами сучасників та за планом садиби 1837 р., знайденим у Полтавському обласному архіві. Реконструкцію здійснено архітектором В. М. Тертичним.

Highslide JS
Будинок І. Котляревського і Успенський собор

У будинку письменника 5 невеликих кімнат: кабінет, світлиця, вітальня, кімната економки і кухня. У будинок вмонтовано окремі деталі із власного будинку, такі як: сволоки з написом і без напису, частина сіней з дерева, що використано з старої хати. Кабінет містить диван, стіл, шафу з численними книжками латинською, російською, французською мовами, журнали та ін.

Highslide JS
Будинок І. Котляревського і Успенський собор

Особливу увагу відвідувачів привертає сволок з дідівської хати, на якому старослов'янською мовою вирізано напис: "Создася дом сей во имя отца и сына и святого духа. Аминь. Року 1705, месяца августа 1".

У вітальні — стіл, посудна шафа, стільці, жардиньєрка. У кімнаті економки зберігаються меморіальні речі — ломберний столик, люстерко, комод для білизни. Світлицю прикрашають столи, канапа, шкіряні крісла. на стіні — старовинний годинник та меморіальна річ — картина невідомого фламандського художника 17 сі. Іспанець тримає рака", яка належала поету. Кухня заповнена речами кін. 18 — поч. 19 ст. — це стіл, лава, мисник, вишивані рушники тощо. У різний час у будинку письменника бували діячі вітчизняної науки і культури: російський філолог і славіст І. І. Срезневський, актор М. С. Щепкін, рос. історик та етнограф В. В. Пассек, батько М. В. Гоголя — В. О. Гоголь-Яновський, російський історик М. П. Погодін, редактор "Отечественных записок" П. П. Свиньїн та ін.

Біля входу на подвір'я — меморіальна дошка з написом: "Садиба І. П. Котляревського. Земля натхнення великого поета. Туї засвітив він зорю нової української поезії. Звідси вийшли в безсмертя "Енеїда", "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник". Івановій Горі доземно вклонялися Тарас Шевченко, М. Гоголь, М. Щепкін, Леся Українка, Панас Мирний, М. Кропивницький, М. Заньковецька, багато інших діячів культури. Слава осяює це місце. Схились до святині!" (текст П. П. Ротача).

Знаходиться на Соборному майдані № 3.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 391-392

 

ДОМИК КОТЛЯРЕВСКОГО.

Домик Котляревского находится за собором, над обрывом, идущим на предместье Полтавы — Подол, против так называемого раската и того места, где в старину находились первые или Подольские ворота. Во времена Петра I он принадлежал купцу Панченку, потом г-же Куровой, а затем, в последствии, достался И. П. Котляревскому. В этом доме он родился и умер. Так как Котляревский не имел особенно близких родственников, то, по духовному завещанию, сам дом перешел в руки его экономки, вдовы унтер-офицера Веклевичевой. После ее смерти он достался жене губернского секретаря Надежде Педченковой, а в 1855 году, по словам Г. П. Данилевского, посетившего тогда Полтаву, домик этот, под № 57, 2-й части, 1-го квартала, отдавался ею под постой, и в нем помещалась часть солдат местной гарнизонной команды. Уже в то время домик этот приходил в значительное разрушение. Данилевский тогдашнее его состояние описывает таким образом:

"Домик помещается в полуразвалившемся дворе, боком против ворот. Направо, против длинного крыльца, обрыв над Никольским оврагом. Налево — амбар и сарай, далее — сад, куда выходит задняя часть дома. Крыша на доме обваливается, трубы едва держатся. Против ворот — три окна. На крытое крыльцо выходят две двери и еще три окна. Дом весь длиною в двадцать пять шагов. В сад выходят — четыре. При входи с крыльца, в сенях, три двери — налево, прямо и направо. Комната прямо, мимо печки в сенях, с огромной печью и палатями. Направо из синей — комната также с печью. Из этой комнаты еще две светелки: одна — налево, в сад, другая, с тремя окнами, — к стороне обрыва над Ворсклой, и со второй дверью на крыльцо. Потолок здесь подперт бревном, потому что грозит падением. Комната из сеней налево, в два окна против ворот и в два окна на крыльцо, — вся длиною в семь шагов. В этой комнате замечательно поперечное толстое бревно под потолком, по местному названию — "сволок".

В старину дом не белился, поэтому иногда дерево его украшалось резьбой. На упомянутом "сволоке" находилась следующая надпись, вырезанная церковными буквами: "Создася дом сей во имя Отца и Сына и Святою Духа, аминь. Року 1705, месяца августа 1".

Затем, домик Котляревского, несколько раз уже перепроданный, в августе 1880 года куплен был отставным подполковником Алексеем Кузнецовым у жены губернского секретаря Авдотьи Михайловвны Салимовской и совершенно переделан им в 1881 г. После его смерти (20 мая 1886 г.) достался жене его Матроне Антоновне Кузнецовой, а от нее уже († 8 декабря 1888 г.) перешел к дочери их, жене дворянина Вере Алексеевне Сухиновой, которая в 1897 г. продала его дворянину Мойсею Ивановичу Головатинскому.

В настоящее время двор, где был прежде домик Котляревского, разделен на два дворовых места; одно из них принадлежит дворянину Николаю Ивановичу Данкову (бывш. статского советника Александра Михайловича Олеховскаго, † 28 февраля 1895 г.), а другое — Головатинскому. Домик Котляревского, говорят, стоял там, где теперь проходит забор, разделяющий усадьбу на две части. В кухне флигеля от старого дома сохранился один лишь трам, или сволок, но уже не в целом виде. Очевидно, с двух концов он урезан, так что из вышеприведенной надписи, бывшей на нем, можно прочесть лишь следующие слова: "..... сей во имя Отца и Сына и Святого Духа, аминь. Року 1705, месяца авг.....". Посредине этих слов есть пустое место, какое оставляется на таких же трамах и в настоящее время (45).

45) (423-424) См. о нем: "Журнал Мин. Народного Просвещения", 1856 г., февраль, стр. 143—145. "Иллюстрация", 1859 г., № 60, т. 3, стр. 148. "Воскресный Досуг", 1869 г., № 313, стр. 796. "Киевская Старина", 1891 г., т. XXXIII, июнь, стр. 485—486. "Одесские Новости", 1892 г., № 2422. "Полтавские Губернские Ведомости", 1892 г., № 83, статья В. И. Василенка. "Киевское Слово", 1892 г., № 1706. Мои статьи: "Киевская Старина", 1884 г., т. X, октябрь, стр. 352—353; "Полтавские Губернские Ведомости", 1892 г., № 70; "Исторический Вестник", 1897 г., т. LXX, декабрь, стр. 943—945.

Джерело:

Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. 2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 228-230

Ссылки на эту страницу


1 Батурин, Виктор Николаевич
[Батурін, Віктор Миколайович] (1937,Полтава—1993), художник, експозиционер музеев, заслуженный художник УССР
2 Домик Котляревского в Полтаве
[Будиночок Котляревського в Полтаві] - Киевская старина. - 1898, 7-8, с. 152-154
3 Записки о Полтаве и ее памятниках
[Записки про Полтаву та її пам`ятники]. Бучневич Василий Евстафиевич. Полтава. 1902
4 История одной школы (воспоминания)
[Історія однієї школи (спогади)] - Г. Ващенко // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон. 1957-1958
5 Кальченко, Г. Н.
[Кальченко, Г. Н.] скульптор
6 Котляревскому И. П. мемориальные доски
Мемориальные доски Котляревскому И. П.
7 Котляревскому И. П. памятник
Памятник И. П. Котляревскому
8 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
9 Музыка
[Музика] - пункт меню
10 Письма Николая Витальевича Лысенко
[Микола Віталійович Лисенко. Листи] – К. : Мистецтво, 1964. Упорядкування, примітки та коментарі О. Лисенка
11 Религиозные сооружения
Религиозные сооружения - фотоальбом
12 Соборная площадь
Соборная площадь (до 1925 — Соборная, с 1925 - Красная, Октябрьский район)
13 Стеблин-Каменский, Степан Павлович
[Стеблін-Каменський, Степан Павлович] (1814,Полтава—1885), педагог, писатель, первый биограф И. Котляревского
14 Тютюнник, Григор Михайлович
[Тютюнник, Григір Михайлович] (1931—1980), писатель
15 Успенский собор
Успенский собор
16 Фотографии вне категорий
Фотографии вне категорий - фотоальбом
17 Шевченко, Тарас Григорьевич
[Шевченко, Тарас Григорович] (1814—1861), великий поэт и художник
18 Южный вокзал
Южный вокзал

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919