Карл XII

Highslide JS

Карл XII (17/27.06.1682 - 30.11/11.12.1718) — політичний, державний і військовий діяч, полководець; король Швеції (1697-1718 pp.).

Син короля Карла XI. Продовжував батькову експансіоністську зовнішню політику. Очолював шведську армію під час Північної війни (1700-1721 pp.) проти коаліції в складі Росії, Данії й Саксонії (курфюст останньої Август II був одночасно польським королем). На початку війни одержав перемоги над Данією (1700 p.), Росією (під Нарвою, лист. 1700 p.), польсько-саксонським військом, посадивши на польський престол С. Лєщинського. Після капітуляції Августа II (1706 p.) продовжив війну з Росією. Під час цієї війни зав'язав стосунки з гетьманом І. Мазепою (спочатку через С. Лєщинського, а потім безпосередньо). У 1708 р. ці стосунки були оформлені в українсько-шведський союз. Восени 1708 p., розраховуючи на допомогу І. Мазепи, повернув армію в Україну. Після поразки від російської армії в битві під Полтавою, з рештками свого війська і українськими союзниками відступив на турецьку територію. Отаборившись в Бендерах, протягом кількох років намагався організувати координований виступ проти Росії турецько-татарської й шведсько-української армій. Після смерті І. Мазепи уклав союз із гетьманом П. Орликом. У лютому 1713 р. після "калабалику" — суперечки, яка закінчилася збройним конфліктом між шведами й турками, був виведений в Демотику (Західна Фракія), де перебував до осені 1714 р. Наприкінці 1715 р. повернувся до Швеції. Спробував захопити Норвегію (яка належала Данії). Загинув від рани, яку одержав за невияснених обставин під час облоги норвезької фортеці Фредеріксґалль.

Источник:

Білоусько О. А., Мокляк В. О. Нова історія Полтавщини. Друга половина XVI — друга половина XVIII століття. Стор. 199

Портрет: http://i019.radikal.ru/

 

Карл XII (17.06.1682—30.11. 1718) — швед. король (1697—1718). Належав до Пфальцського королів. роду, першим представником якого на швед. троні був Карл X Густав.

Н. у м. Стокгольм (Швеція). Батьками К. XII були Карл XI та Ульріка-Елеонора Датська. Здобув добру для свого часу освіту, акцентовану на вивченні релігії, історії, математики (до якої виявив особливі здібності) та фізики. Володів лат. і нім. мовами. Особливими рисами К. XII, що мали визначальний вплив на його діяльність, були схильність до самодерж. правління (див. Абсолютизм) та радикальних, силових рішень на противагу дипломатії, реліг. фаталізм. В умовах війни королю були притаманні такі якості, як невибагливість у побуті, витривалість і схильність до авантюризму.

У спадок від своїх попередників отримав д-ву, що домінувала в Пн. Європі та мала одні з кращих армію і флот. Це спонукало його до участі в Північній війні 1700—1721. Армія К. XII та союзників досить швидко здобула перемогу над силами противника: 1700 розбила датські війська, змусивши Данію до підписання Травентальського миру і виходу з війни, та рос. війська під Нарвою (нині місто в Естонії). Наступного року під Ригою (нині столиця Латвії) була отримана перемога й над саксонськими військами.

1701—06 К. XII вів війну з Річчю Посполитою на тер. Польщі, ця війна закінчилася підписанням Альтранштадтського миру і відреченням Августа II Фридерика Сильного від польс. престолу (1706). У ході кампанії під Фрауштадтом (1706; Познанська провінція, Пруссія, нині тер. Польщі) К. XII здобув свою найбільшу перемогу.

1707 К. XII домігся від герм. імп. Йосифа I Габсбурга гарантій свободи віросповідання для протестантів Сілезії (істор. область у бас. верхньої і середньої течії р. Одер). Під час походу на Рос. д-ву (1707—09) шведи, керовані К. XII, отримали перемогу над росіянами під Головчином (1708; нині село в Могильовській обл., Білорусь).

З метою виходу з-під влади Росії наприкінці 1708 на бік К. XII перейшов гетьман І.Мазепа з частиною укр. військ, а навесні 1709 до шведів приєдналося й Військо Запорозьке низове (див. Запорозька Січ). Однак це не мало вирішального значення для ходу всієї кампанії К. XII. Після поразки допоміжного корпусу в бою під Лісною (див. Лісна, бій 1708) армія К. XII була розгромлена у Полтавській битві 1709. Сам король під час Полтав. битви 1709 армією не керував, оскільки напередодні отримав поранення. Невдовзі більшість швед. війська, яке відступало, капітулювала під Переволочною (колиш. село на лівому березі Дніпра, поблизу гирла Ворскли, нині затоплене водами Дніпродзержинського водосховища).

По закінченні походу на Росію К. XII перебував 1709—14 на землях, підвладних Османській імперії, — спочатку в Бендерах (нині місто в Молдові), а після арешту 1 лют. 1713 (див. «Калабалик») був інтернований в Адріанополь. Після смерті І.Мазепи К. XII склав союз взаємодопомоги з гетьманом П.Орликом, який вимагав від К. XII запевнення, що той не змириться з росіянами, доки «московське ярмо не буде знято з України й країна не повернеться до своїх давніх вольностей». Через домовленість з П.Орликом король невдовзі після обрання останнього гетьманом видав «Diploma assecuratorium pro duce et exercitu zaporoviensi», де зобов’язався допомагати українцям в їх боротьбі з рос. царем Петром I і боротися за права та привілеї Війська Запорозького. Діяльність К. XII сприяла росту антирос. настроїв султанського двору та оголошенню султаном Агмедом III царю Петру I війни, яка завершилася перемогою турків та укладенням Прутського трактату 1711.

Під час перебування К. XII на турец. тер. Швецією управляла Стокгольмська рада, рішення якої постійно коригувалися королем. У той самий спосіб К. XII керував проведенням реформ у д-ві. Відсутність короля спричинила втрату ч. швед. земель, зайнятих рос., саксонськими, дат., ганноверськими та прусськими військами.

Восени 1714 К. XII прибув до міста Штральзунд (нині місто у ФРГ) — останнього швед. володіння в Німеччині. Протягом року брав участь у його обороні. В лют. 1716 очолив похід в Норвегію, під час якого було взято м. Осло, але не вдалося захопити столичну фортецю Акерсхус. Після цього провів низку реформ із мобілізації сил д-ви задля воєн. потреб. Невдовзі загинув під час облоги фортеці Фредеріксхалль в Зх. Норвегії.

Літ.: De Voltare F.M.A. Histoire de Charles XII. Ronen, 1731; Fryxell A. Berattelser ur svenska historien, 21—29. 1856—59; Carlson F.F. Sveniges historia under konungarna av det pfalziska huset, 6—7, 1881—1885; Hjarne H. Karl XII: Omstortningen i Osteuropa 1697—1703. Б/м, 1902; Грушевський М. Шведсько-український союз 1708 р. «ЗНТШ», 1909, т. 46; Андрусяк М. Зв’язки Мазепи з Станіславом Лещинським і Карлом XII. «ЗНТШ», 1933, т. 152; Bengtsson F.G. Karl XII:s levnad, bd 1—2. 1935—1936; Крупницький Б. Карл XII в старій і новій шведській історіографії. В кн.: Мазепа: Збірник, т. 1. Варшава, 1938; Його ж. Плани Мазепи у зв’язку з планами Карла XII перед українським походом шведів. «Праці Українського Наукового інституту», 1938, т. 46; Тарле Е.В. Северная война и шведское нашествие на Россию. М., 1958; Haintz O. K`nig Karl XII von Schweden, bd 1—3. Berlin, 1958; Jonasson G. Karl XII och hans radgivare. 1960; Historia kring Karl XII. 1964; Jonasson G. Karl XII: polska politik 1702—1703. 1968; Karl XII (Ogonvittnen). 1960; Hatton R. Charles XII of Sweden. London, 1968; Arteus G. Krigsteori och historisk forklaring. I. Kring Karl XII:s ryska falttag. «MHI», 1970, 3; Arteus G. Krigsteori och historisk forklaring. 2. Karolinsk och europeisk stridstaktik 1700—1712. «MHI», 1972, 5; Мацьків Т. Чи Мазепа справді запросив Карла XII в 1708 р.? «Науковий збірник на пошану проф. О.Оглоблина». Нью-Йорк, Українська вільна Академія наук (УВАН), 1977, т. 3; История Северной войны: 1700—1721. М., 1987; Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687—1709. Мюнхен, 1988; Grenander G. Karl XII:s dod: Ett ogonvittnes berattelse bekraftas. «Meddelanden fran Armemuseum», 1988; Lindegren J. Karl XII. «A. Floren m. fl. Kungar och krigare», 1992; Ericsson P. Bilden av suveranen. В кн.: Dahlgren S. m. fl. Makt & vardag: Hur man styrde, levde och tankte under svensk stormaktstid. 1993; Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. К., 1994; Karlsson A. Den jamlike undersaten: Karl XII:s formogenhetsbeskattning 1713. 1994; Энглунд П. Полтава: рассказ о гибели одной армии. М., 1995; Laidre M. Segern vid Narva: Borjan till en stormakts fall. 1996; Ortmark A. Ja-sagarna: Medlopare och nickedockar kring Gyllenhammar, Karl XII, Kreuger och andra furstar. 1996; Царь Петр и король Карл. Два правителя и их народы. М., 1999.

В.В. Станіславський.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Ссылки на эту страницу


1 Адлерфельд, Густав
[Адлерфельд, Ґустав] (1671-1709), шведский историк, официальный историограф шведского короля Карла XII
2 Апостол, Данила Павлович
[Апостол, Данило Павлович] (1654—1734), гетман Левобережной Украины (1727—1734 гг.)
3 Артиллерия в Полтавской битве 1709 г. (некоторые спорные вопросы)
[Артилерія у Полтавській битві 1709 р. (деякі спірні питання)]. Кротов П. А.// Мавродинские чтения. Сборник статей. СПб., 2002. С.125-128.
4 Баур/Боур, Родион Христианович
[Баур/Боур, Родіон Християнович] (1667-1717), генерал-от-кавалерии
5 Вайнгортовские чтения - 2003
[Вайнгортівські читання] - материалы второй научной конференции "Вайнгортовские чтения"
6 Воспоминания о Полтавской битве, открытие памятника Петру Великому, в 1849 году, и Шведская могила в Полтаве
[Спогади про Полтавську битву, відкриття пам'ятника Петру Великому, в 1849 році, та Шведська могила у Полтаві] - П. И. Бодянский // Полтава. Типография Губернского Правления. 1849
7 Гамильтон/Хамильтон, Хуго Юган
[Гамільтон/Хамільтон, Хуго Юган] (1668-1748), барон, шведский фельдмаршал
8 Гордиенко, Константин Гордеевич
[Гордієнко, Костянтин Гордійович] (?—1733), кошевий атаман Запорожской Сечи, полководец, дипломат, деятель украинского освободительного движения
9 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
10 Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011.
11 Дневник (1920)
[Щоденник (1920)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 204-528.
12 Значение полтавского боя для украинской государственности
[Значіння полтавського бою для української державности] – Андриевский Виктор. Речь на торжественной академии 10 июля 1927 г. в Украинской Станице при г. Калише // Варшава. 1927. Накладом "Табору"
13 Искра, Иван Иванович
[Іскра, Іван Іванович] (?—1708), полтавский полковник (1696-1703)
14 Кадетский корпус
[Кадетський корпус] – Микола Бутович // "Вестник". Нью-Йорк. Год XIII. Ч. 5 (127). Май 1959. Стор. 24-29; Ч. 6 (128). Июнь 1959. Стор. 19-22; Ч. 7-8 (129-130). Июль-август 1959. Стор. 19-23
15 Кадетский корпус и полтавские "торжества"
[Кадетський корпус і полтавські "торжества"] - автобиографии и воспоминания Николая Бутовича, воспитанника ППКК (1913)
16 Казачество Полтавщины накануне и в период Северной войны и Полтавской битвы
[Козацтво Полтавщини напередодні та в період Північної війни і Полтавської битви] - Шендрик Людмила Кирилловна
17 Кейт, Джемс (Яков)
[Кейт, Джеймс (Яків Вілімович)] (1696-1758), генерал-аншеф, подполковник лейб-гвардии Измайловского полка, правитель Малороссии (1740-1741)
18 Концепция формирования национального заповедника "Поле полтавской битвы"
[Концепція формування національного заповідника "Поле полтавської битви"] – Трегубов Валерий Александрович
19 Крейц/Крёйц, Карл Густаф
[Крейц/Крьойц, Карл Густаф] (1660-1728), барон, генерал от кавалерии
20 Лагеркруна/Лагаркрон, Андерс
[Лагеркруна/Лагаркрон, Андерс] (ок.1664-1739), шведский генерал-майор
21 Левенгаупт, Адам-Людвиг
[Левенгаупт, Адам-Людвіг] (1659—1719), шведский военный деятель, генерал-лейтенант, граф
22 Леонтьев, Михаил Иванович
[Леонтьєв, Михайло Іванович] (1682-1752), генерал-аншеф, киевский генерал-губернатор, правитель Малороссии (1741)
23 Личности - К
[Особистості - К] - пункт меню
24 Мазепа, Иван Степанович
[Мазепа, Іван Степанович] (1639—1709), политический, государственный и военный деятель, дипломат, полководец; гетман Украины (1687—1709)
25 Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса ( 6)
[Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу] - с 1-го октября 1908 г. по 1-е октября 1909 г. Год шестой. Собрал полковник А. Д. Ромашкевич. Полтава. 1909.
26 Мирович, Федор Иванович
[Мирович, Федір Іванович] (?—1758), политический и государственный деятель
27 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
28 Оборонное строительство на Полтавщине
Оборонное строительство на Полтавщине
29 Орлик, Филипп Степанович
[Орлик, Пилип Степанович] (1672—1742), гетман Украины в емиграции (1710—1742)
30 Пипер, Карл
[Піпер, Карл] (1647-1716), шведский государственный деятель
31 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню
32 Полтавская битва 1709 г.
Полтавская битва 1709 г.
33 Полтавская Круглая площадь
[Полтавська Кругла площа] - Павлов Виталий
34 Полтавские празднества
[Полтавські свята] - Короленко В. Г.
35 Понятовский, Станислав
[Понятовський, Станіслав] (1676-1762), государственный и военный деятель Речи Посполитой
36 Ренне, Карл-Эвальд Магнусович
[Ренне (Ренн, Рен), барон Карл-Увальд Магнусович] (1663-1716), барон, генерал-аншеф
37 Ренцель/Рентель
[Ренцель/Рентель] - (?-1710), генерал-лейтенант в службе Петра Великого
38 Реншельд, Карл Густаф
[Реншельд, Карл Густаф] (1651-1722) - шведский фельдмаршал, граф, сподвижник короля Карла XII
39 Роос, Карл Густаф
[Роос, Карл Густаф] (1655-1722), генерал-майор, сподвижник шведского короля Карла XII, участник Полтавской битвы
40 Русь-Украина и Московщина-Россия
[Русь-Україна та Московщина-Россія] – Историко-политическое исследование Лонгина Цегельского. С картой Украины. Второе, переработанное издание. Царьград. Из типографии Союза освобождения Украины. 1916
41 Україна на переломі, 1657-1659
Вячеслав Липинський. Україна на переломі, 1657-1959. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім століттю. / Історичні студії та монографії; т. 3 – Відень ; Київ : Видання Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України ("Дніпросоюз"), 1920. – 304 с.
42 Участники Полтавской битвы
[Учасники Полтавської битви] - пункт меню
43 Шидловский, Федор Владимирович
[Шидловський, Федір Володимирович] (?-1719) — генерал-майор, участник Полтавской битвы
44 Шлиппенбах, Вольмар Антон
[Шліппенбах, Вольмар Антон] (1650-1739), шведский и российский генерал
45 Юлленкрук/Юленкрок/Гилленкрок, Аксель
[Юлленкрук/Юленкрок/Гилленкрок, Аксель] (1665–1730), шведский генерал, барон

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919