Данилевский, Григорий Петрович

Highslide JS

Данилевський, Григорій Петрович (26(14).04.1829–18(06). 12.1890) – письменник, чиновник, мандрівник, етнограф, історик. Чл. Харків. стат. к-ту (1863), Т-ва шанувальників словесності при Моск. ун-ті (1867), Т-ва для допомоги нужденним літераторам і вченим (1868), Рос. геогр. т-ва (1870).

Н. в с. Данилівка Ізюмського пов. Слобідсько-Української губернії (нині село Барвінківського р-ну Харків. обл.). Походив з козац.-старшинського роду. Син поміщика, колишнього офіцера П. Данилевського (1802–1838 або 1839) та його дружини Катерини (1810–1875), випускниці Харків. ін-ту шляхетних панянок, у дівоцтві Купчинової (за другим чоловіком – Іванчина-Писарєва).

До 1841 здобував освіту вдома, потім – у Моск. дворянському ін-ті, з 1846 – на камеральному від-ні юрид. ф-ту Петерб. ун-ту. Дебютував у журналістиці ("Иллюстрация", "Звездочка", "Ведомости Санкт-Петербургской городской полиции").

4 трав.(22 квіт.) 1849 арештований у справі петрашевців і замкнений до Петропавловської фортеці, проте 22(10) лип. випущений через недоведеність звинувачень. Підпав під поліційний нагляд. По закінченні навч. зі званням кандидата (1850) служив у Мін-ві нар. освіти. Співробітничав із часописами різних напрямків. 1851 надрукував поетичну зб. "Крымские стихотворения", познайомився з М.Гоголем, якого певною мірою наслідував, а в літ. полеміці 1852 підтримав.

1850–1852, 1854–56 навідував Україну, пд. Росії. Видав зб. "Слобожане" (1854), умістивши в ній, зокрема, "Повесть о том, как казак побывал в Бахчисарае" (раніше обнародувано в місячнику "Современник", 1852, кн. 6). На основі даних, зібраних у відрядженнях од петерб. археогр. комісії та мор. мін-ва виклав розвідки "Частные и общественные собрания старинных актов и исторических документов в Харьковской губернии", "Полтавская старина в отношении ко времени Петра Великого", "Суворовские бумаги, сохраненные в семействе бывшего его правителя дел Куриса", "Чумаки: Из путевых заметок 1856 г. о нравах и обычаях украинских чумаков", "Основьяненко" (остання разом із пізнішими біографіями В. Каразіна й Г. Сковороди, а також статтею "Харьковские народные школы (с 1732 по 1865 г.)" – у кн. "Украинская старина", виданій у Харкові 1866 і відзначеній Уваровською премією Петерб. АН 1868). Виступав як драматург (п’єса "Пир у поэта Катулла"), прозаїк ("Екатерина Великая на Днепре", "Хуторок близ Диканьки" тощо). Складав віршовані "Украинские сказки", котрі від 1853 витримали кілька видань. Перекладав Вольтера, У.Шекспіра з оригіналів, фольклорні тв. – з укр. на рос.

1857, пішовши у відставку та взявши шлюб з Юлією Замятиною, оселився на Харківщині, мешкав переважно в селах Петровське та Катеринівка Зміївського пов. Провадив археол. розкопки. Обирався депутатом місц. к-ту з поліпшення побуту поміщицьких селян, губернським гласним, почесним мировим суддею. За дорученням уряду інспектував школи. 1868 – присяжний повірений Харків. суд. округу. Ініціював буд-во Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

Подорожував за кордоном (1860), налагодив кореспонденцію до Вільної російської друкарні. Публіцистичні свої праці поширював і в легальній пресі (матеріали з сел. та нац. питань, а також мандрівні нотатки у петерб. часописах здебільшого підписував "А.Скавронский"). 1859 у газ. "Одесский вестник" надрукував нарис "Разбойник Гаркуша (Из преданий о Харьковской и Черниговской губерниях)". Автор низки соціальних романів і повістей, серед яких – "Село Сорокопановка" (1859), "Беглые в Новороссии" (1862), "Воля" (1863), "Новые места" (1867).

1869 став на службу до МВС, од 1870 – пом. ред., з 1881 – гол. ред. газ. "Правительственный вестник", із 1882 – чл. ради Гол. управління в справах друку. З 1886 – таємний радник. У белетристиці значною мірою зосередився на творах істор. тематики, у т. ч. "Потемкин на Дунае" (1876), "Уманская резня: Последние запорожцы" (1878), "Мирович" (1875–79), "На Индию при Петре I" (1879), "Княжна Тараканова" (1882), "Сожженная Москва" (1886), "Черный год" (1888–89). Був одним із фундаторів Харків. худож.-пром. музею. Кавалер орденів св. Станіслава 1-го ст. (1881), св. Анни 1-го ст. (1883), св. Володимира 2-го ст. (1890).

П. у м. Санкт-Петербург, похований у с. Пришиб Зміївського пов. Харків. губ. (нині село Балаклійського р-ну Харків. обл.). 1962 в с. Данилівка йому споруджено пам’ятник. Б-ка Д. (понад 3000 томів) зберігається в Харків. наук. б-ці ім. В.Короленка.

Тв.: Збігці в Новоросії. Львів, 1892; Нові землі. Львів, 1897; Сочинения, т. 1–24. СПб., 1902; Письма П.А. Плетневу, И.С. и С.т. Аксакову. "Русская литература", 1979, № 4; Письма к Я.П. Полонскому. В кн.: Ежегодник рукописного отдела Пушкинского Дома на 1978 г. Л., 1980.

Літ.: Авсеенко В.Г. Мирович. Исторический роман в трех частях Григория Данилевского. "Русский вестник", 1879, № 9; Сокальский П. Поэзия труда и борьбы: По поводу 4-го полного издания "Сочинений Г.П.Данилевского". "Русская мысль", 1885, № 11–12; Уманець М. [Комаров М.] Г.Данилевський (Посмертна згадка). "Зоря", 1891, ч. 1; Трубачев С.С. Г.П. Данилевский. СПб., 1893; Данилевский М.Г. Г.П. Данилевский по личным его письмам и литературной переписке. Х., 1893; Семевский В. Петрашевцы: Студенты Толстов и Г.П. Данилевский, мещанин П.Г. Шапошников, литератор Катенев и Б.И. Утин. "Голос минувшего", 1916, № 11; Сидоров Н. О смерти Н.В. Гоголя: Неизданное письмо Г.П. Данилевского к О.М. Бодянскому. "Голос минувшего", 1919, № 1–4; Христюк П. Україна доби селянської реформи в творах Г.П. Данилевського. "Літературний архів", 1930, кн. 1–2; Свіясов Є.В. До історії написання праці Г.П. Данилевського "Основ’яненко". "Радянське літературознавство", 1980, № 12; Свиясов Е.В. Г.П. Данилевский в литературно-общественном процессе конца 1840-х – начала 1860-х гг. Л., 1982.

П.Г. Усенко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Ссылки на эту страницу


1 Историки, краеведы и археологи
[Історики, краєзнавці та археологи] - пункт меню
2 Мои воспоминания о Николае Лысенко
[Ївна Щербаківська-Кричевська. Мої спогади про Миколу Лисенка] – Е. Щербаковская-Кричевская // Нові дні, сентябрь (стр. 12-16), октябрь (стр. 7-12), 1957
3 Осип Максимович Бодянский в его дневнике 1849-1850 г.г.
[Йосип Максимович Бодянський в його щоденнику 1849—1850 р.р.] - Сообщил И. Ф. Павловский // Русская старина. - 1888. т. LX, ноябрь, стр. 395-416; 1889. т. LXIV, октябрь, стр. 123-141.
4 Писатели, публицисты, драматурги
[Письменники, публіцисти, драматурги] - пункт меню
5 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
6 Усадьба И. П. Котляревського
Усадьба И. П. Котляревського
7 Этнографы и фольклористы
[Етнографи і фольклористи] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919