Юрий Васильевич Кондратюк. 1897–1942

Даценко А.В., Прищепа В.Й. Юрій Васильович Кондратюк. 1897–1942 [пер. укр. Н. К. Кочерга]. – Полтава: ПолтНТУ, 2017. – 172 с., іл.

УДК 629.7(929) Ю.В. Кондратюк

ISBN 978-966-616-101-0

Відповідальні редактори:

доктор економічних наук В.О. Онищенко

доктор технічних наук А.П. Руденко

кандидат історичних наук Н.К. Кочерга

21 червня 2017 р. виповнюється 120 років від дня народження видатного теоретика космонавтики, блискучого інженера-винахідника, раціоналізатора Олександр Шаргея, який увійшов у науку під іменем Юрія Васильовича Кондратюка. В книзі подається його наукова біографія. Перше видання книги вийшло російською мовою у видавництві «Наука» в 1997 р. до 100-річчя Юрія Кондратюка.

Для читачів, які цікавляться історією вітчизняної науки і техніки.

Юрій Васильович Кондратюк. 1897–1942 у форматі PDF.

©

А.В. Даценко, В.Й. Прищепа

©

Російська академія наук і видавництво «Наука», серія «Науково-біографічна література» (розроблення, укладання, художнє оформлення)

©

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

©

Н.К. Кочерга, переклад

Highslide JS

Highslide JS

 

Highslide JS

Передмова
до українського видання

Руденко Анатолій Панасович
член Національної спілки краєзнавців України, заслужений творець космічної техніки Російської Федерації, академік Російської академії космонавтики імені К.Е. Ціолковського, професор МДТУ імені М.Е. Баумана

В історії космонавтики поряд із основоположником теоретичної космонавтики К.Е. Ціолков­ським стоїть український космічний геній Юрій Васильович Кондратюк. Не з власної волі він увійшов в історію за цим іменем: насправді полтавець звався Олександр Гнатович Шаргей.

Понад два десятки основоположних ідей і розроблень Шаргея-Кондратюка в галузі космонавтики та ракетобудування отримали високу оцінку наукової спільноти вже в другій половині ХХ століття, коли американські астронавти вперше в світі досягли Місяця «трасою Кондратюка».

Ще 17-річним учнем Полтавської міської гімназії № 2 Олександр Шаргей починає мережити шкільні зошити розрахунками і сміливими науково-технічними рішеннями щодо космічних польотів. Повернувшись з фронту Першої світової війни, він працює над рукописами книг: «Тим, хто буде читати, щоб будувати», «Про міжпланетні подорожі».

У пропонованій читачеві книзі дуже яскраво передана та атмосфера, яка панувала на той час в Україні, зокрема в містах Києві та Полтаві. Незважаючи на бурхливий життєвий вир, у якому опинився молодий науковець, він наполегливо йшов до своєї мети. Нетривале навчання в Петроградському політехнічному інституті дало могутній імпульс дослідженням Олександра Шаргея в галузі космонавтики. При тому він не цурався жодної роботи. Щоб заробити на життя собі і допомогти близьким, йому довелося перепробувати професії від репетитора до вантажника, лагодити різні побутові прилади, займатися роботою з ремонту освітлення та ін.

Автори пропонованої книги вводять читача в коло талановитих учених, практиків, які стояли біля джерел великих відкриттів, а саме: К.Е. Ціолковський, Ф.А. Цандер, М.Є. Жуковський, С.П. Корольов, В.П. Ветчинкін та ін.

Дуже важливу роль у житті Ю.В. Кондратюка відіграв професор МВТУ (нині МДТУ імені М.Е. Баумана) Володимир Петрович Ветчинкін – учень «батька російської авіації» професора МВТУ М.Є. Жуковського. Як інженер-механік, своїми прикладними теоретичними дослідженнями він зробив суттєвий внесок у розвиток авіації та ракетної техніки.

Саме до цього найавторитетнішого вченого і організатора науки потрапили на відгук роботи Ю.В. Кондратюка. У своїй рецензії на роботи молодого вченого він дав їм високу оцінку, звернувши увагу на те, що Кондратюк зумів самостійно «отримати всі результати, досягнуті всіма дослідниками міжпланетних мандрівок разом».

У роботах Ю.В. Кондратюка викладений увесь комплекс основних науково-теоретичних питань, які стосуються проблеми здійснення космічних польотів, а також є «найбільш повне дослідження міжпланетних подорожей із усіх написаних у російській та зарубіжній науковій літературі до останнього часу». До того ж, професор В.П. Ветчинкін оцінює роботи Ю.В. Кондратюка, як такі, в яких «висвітлені з вичерпною повнотою всі питання, окреслені в інших працях, і, крім того, розв’язана ціла низка нових питань першочергового значення».

Ю.В. Кондратюк розпочав свої дослідження і отримав основні результати цілком самостійно, не знаючи про роботи К.Е. Ціолковського. Пізніше Ю.В. Кондратюк, безумовно, визнав пріоритет калузького дослідника і на знак глибокої поваги вислав йому примірник своєї книги «Завоювання міжпланетних просторів», зробивши такий дарчий напис: «З повагою, піонеру дослідження міжпланетних сполучень. Від автора».

Нині відомі також обставини, що С.П. Корольов, прочитавши книгу «Завоювання міжпланетних просторів», запрошував земляка-конструктора до себе в Москву, щоб разом розробляти та будувати ракети, навіть двічі з ним зустрічався. Але Ю.В. Кондратюк після роздумів відмовився: біографії ракетників надто ретельно перевірялися НКВС (народним комісаріатом внутрішніх справ), а отже, була велика ймовірність «воскресіння» Олександра Шаргея-«білогвардійця» з відповідними наслідками….

Отже, історія розпорядилася по-своєму…

Щоб шановний читач цієї книги краще орієнтувався в тих дослідженнях, які провів Ю.В. Кондратюк, та щоб зручніше було порівнювати їх із сучасними досягненнями в галузі космонавтики та ракетобудівництва, зробимо перелік найважливіших наукових досягнень та інженерних розробок, які мають характер практичних рекомендацій, а саме: Ю.В. Кондратюк, незалежно від К.Е. Ціолковського, оригінальним методом вивів основне рівняння руху ракети, дав схеми та опис чотириступінчастої ракети на киснево-водневому паливі, камери згоряння двигуна, турбонасосного агрегату для подачі палива, системи керування ракетою за допомогою гіроскопів.

Він запропонував використовувати опір атмосфери для гальмування ракети під час спуску, для економії енергії під час польотів до небесних тіл виводити космічні кораблі на орбіту їх штучного супутника, а для посадки на них людини і її повернення використовувати окремий злітно-посадочний апарат. Ю.В. Кондратюк уперше в історії космонавтики подав ідею космічного скафандра (ложемента). Він запропонував використовувати сили тяжіння небесних тіл, що знаходяться поблизу траси польоту, для корекції швидкості й руху корабля. Запропонував розташовувати бази постачання космічного корабля (КК) на орбіті штучного супутника або на Місяці, добувати паливо із Місячних порід, використовувати сонячну енергію за допомогою дзеркал-концентраторів для потреби КК, а системи великих дзеркал на орбітах штучного супутника для освітлення планет, зміни їх клімату, для міжпланетної сигналізації. Запропонував використання для ракетного палива деякі метали, металоїди і їх водневі сполучення з високою теплотою згорання.

Науковий і практичний інтерес також має опис обладнання окремих частин міжпланетного КК, органів його управління, стабілізації. У працях Ю.В. Кондратюка низка питань ракетодинаміки, ракетобудування та інші проблеми, пов’язані з освоєнням космічного простору, знайшли нові рішення, більшість із яких використовується разом із розвитком космонавтики.

Читач у цій книзі прочитає також і про те, якими різноманітними талантами володів Юрій Кондратюк, оскільки поряд із розробленнями теоретичних та практичних проблем космонавтики і ракетобудування він залишив глибокий слід в елеваторній справі, був безпосередньо причетний до:

- запровадження в СРСР способу зведення залізобетонних будівель у рухомій опалубці;

- будівництва перших у світовій практиці крупних зерносховищ із рубаного лісу;

- розроблення проекту потужної вітроелектростанції;

- розроблення вітроагрегатів для сільського господарства та до багатьох інших справ.

Читаючи цю книгу, раз у раз ловиш себе на думці, яке трагічне було життя цієї дивовижної людини: раннє сирітство, перипетії світової та громадянської воєн, чуже ім’я, що обірвало зв’язки з рідною Полтавою, арешт і засудження за надумане шкідництво, постійна тривога з приводу викриття справжнього імені. Однак усе це не змогло вбити в Шаргея-Кондратюка вроджену і закріплену вихованням людяність. Час вносить корективи, розставляє все на свої місця…

Ніким і нічим не віддячений та не нагороджений за життя Олександр Гнатович Шаргей, він же Юрій Васильович Кондратюк, учений, чиє ім’я постало в один ряд із іменами основоположників світової космічної науки, сучасниками визнаний як унікальне явище в історії науки.

Нині іменем Ю.В. Кондратюка названі вулиці і проспекти, школи і музеї, засновані премії, стипендії та нагороди, встановлені пам’ятники і меморіальні дошки, зняті документальні фільми, біобібліографія становить понад 500 книг і статей; один із кращих вищих навчальних закладів України - Полтавський національний технічний університет (ПолтНТУ) носить його ім’я, в Полтавському музеї авіації і космонавтики представлена широка експозиція про життя і діяльність великого земляка – там постійно ведеться наукове дослідження біографії вченого, звичайно, далеко ще не повної.

Іменем Юрія Кондратюка названа мала планета Сонячної системи, кратер на зворотньому боці Місяця. Ніщо не зникає безслідно… Згадуються поетичні рядки полтавської поетеси Марійки Бойко:

Моя Полтаво, ти благословенна!
З твоїх джерел натхнення спраглі п’ють,
Добра й любові сходять мудрі зерна…
Твоїх дітей у світі впізнають.
…І проростуть нові та сильні зерна,
Що кинула їх Генія рука;
Моя Полтаво, ти благословенна
Минулим і майбутнім – у віках…

Запрошую прочитати книгу А.В. Даценка і В.Й. Прищепи у добротному українському перекладі про нашого видатного земляка Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея) не тільки науковців, інженерів, студентів, але й усіх тих, кого цікавить історія та культура України, історія зародження і розвитку космонавтики, – байдужих не буде.

Передмова

Севастьянов Віталій Іванович
(1935-2010), льотчик-космонавт СРСР,
двічі Герой Радянського Союзу

На світанку 21 грудня 1968 року тисячі людей зібралися навколо американського космодрому на півострові Флорида, щоб провести в дорогу на Місяць першу експедицію землян. Астронавти повинні були наблизитися до нашого супутника і десять разів облетіти його, перш ніж повернутися на Землю. Екіпаж Френка Бормана і наступна за ним трійка астронавтів прокладали дорогу експедиції Ніла Армстронга, яка через півроку ступила на поверхню Місяця. Кількома роками раніше, в травні 1961 р., президент Дж. Кеннеді проголосив національним завданням висадку людини на Місяць «до кінця поточного десятиріччя», і до розв’язання цього завдання підключились найкращі уми нації на чолі з елітою колишніх німецьких ракетників, натуралізованих громадян США.

Спочатку передбачалося саджати на Місяць космічний корабель «Аполлон» повністю, а потім із місячної поверхні повинен був стартувати злітний ступінь. Маса корабля виходила порядку 70 т, і для його розганяння до Місяця потрібна була ракета із стартовою масою понад 5000 т (тобто в 40 раз потужніше від американських ракет того часу). Створення гігантського носія ставило стільки проблем, що розробники зважились піти на ускладнення схеми польоту: замість одного використати два, але легші носії – типу майбутнього «Сатурна», причому одна ракета виводила б корабель на навколоземну орбіту, а інша діставляла б паливо для його розганяння до Місяця.

Тим часом Джон Хуболт, співробітник науково-дослідницького центру Національного управління по аеронавтиці та дослідженню космічного простору (НАСА) прийшов до думки, що можна обійтися й однією ракетою «Сатурн», якщо передбачити виведення корабля (з трьома астронавтами) на навколомісячну орбіту, а потім спуск двох астронавтів на поверхню Місяця у відокремлюваному модулі з наступним поверненням у злітньому ступені до орбітального блока. Така схема польоту знижувала також ризик проведення експедиції: саджати на місячну поверхню порівняно невеликий апарат набагато простіше, ніж громіздкий корабель висотою з багатоповерхівку.

Пізніше Хуболт, з огляду виявленого ним технічного «передбачення», отримав від НАСА медаль «За виключні наукові досягнення». Але спочатку більшість спеціалістів сприйняла «рандеву на місячній орбіті» дещо прохолодно й навіть вороже. Вже після того, як керівники програми «Аполлон» переконалися в правоті автора ідеї, радник президента США з науки все-таки залишався противником «місячного рандеву», і його санкціонував особисто Кеннеді. Про цю історію розповів у березні 1969 р. журнал «Лайф» у статті, яка закінчувалася несподіваним визнанням Хуболта. Спостерігаючи за стартом чергового «Аполлона», американський спеціаліст «думав про іншого інженера, до чиєї мрії залишилися глухими скептики». Хуболт прочитав зовсім недавно історію Юрія Кондратюка, російського механіка-самоука, який розрахував приблизно 50 років тому, що зустріч на Місячній орбіті – найкращий спосіб для висадки на Місяць… «Мій Бог, він ішов тим же шляхом, що і я, – говорить Хуболт. – Думаючи про це, я не міг стримати емоцій».

Схема, за якою здійснювались американські місячні експедиції, згадується в науковому блокноті нашого співвітчизника Юрія Васильовича Кондратюка, і його записи датовані 1917 р. Польоти за програмою «Аполлон» здійснювалися до 1972 р. В той рік виповнилося 75 років із дня народження Ю.В. Кондратюка. Академія наук СРСР, ще в 1964 р. видавши його роботи в Працях піонерів космонавтики, відмітила ювілей досить скромним зібранням наукової громадськості. Академік В.П. Глушко, виступаючи з доповіддю, детально розглянув творчу спадщину Ю.В. Кондратюка, скупо сказав про життєвий шлях, з огляду на «численні неясності, суперечливі дані» в біографії ювіляра. Глушко серед посвячених був звідомлений про «білогвардійське» минуле Кондратюка і знав, що його справжнє ім’я – Олександр Гнатович Шаргей.

У 1916 р. вчорашній полтавський гімназист, петроградський студент О.І. Шаргей був призваний на військову службу і після короткотермінових курсів став прапорщиком. З початком громадянської війни йому довелося недовго з примусу служити в Білій армії. В 1921 р. родичі колишнього офіцера дістали йому документ із чужим прізвищем Кондратюк. З ним учений увійшов в історію космонавтики, опублікував у 1929 р. книгу «Завоювання міжпланетних просторів». У 1938 р., незадовго до загибелі на фронті (6 липня 1941 р. Кондратюк вступив у Московське народне ополчення), вчений передав свій архів на зберігання історику авіації та космонавтики Б.М. Воробйову. До оброблення й опублікування архіву приступили лише з настанням космічної ери (роботу очолив керований В.М. Сокольським сектор авіації та космонавтики Інституту історії природознавства і техніки АН СРСР). Паралельно почалось дослідження біографії вченого. Великий вклад у це вніс один із авторів пропонованої читачеві книги А.В. Даценко, двоюрідний брат ученого. Останній раз він бачив родича в 1918 р., будучи дитиною, і вважав його загиблим у громадянській війні. Не знав Даценко і про проживаючих у Києві рідну сестру та мачуху свого знаменитого брата. Вони ж берегли таємницю зміни прізвища, побоюючись можливих наслідків. Багатьох родичів і давніх знайомих ученого розшукав Б.І. Романенко – його колега по роботі в 40-і роки. Протягом кількох років обставини перетворення Шаргея в Кондратюка з’ясувалися. Але цензори продовжували тримати справжнє ім’я піонера космонавтики під забороною. Не зміг цього подолати і Б.В. Раушенбах – голова академічної комісії з розроблення наукової спадщини піонерів освоєння космічного простору. В 1985 р. ім’я О.Г. Шаргея не пропустили в енциклопедію «Космонавтика», незважаючи на зусилля відповідального редактора Г.О. Назарова.

Наші громадяни могли на той час ознайомитися з біографією видатного співвітчизника з передач зарубіжних радіостанцій і емігрантських видань, які повідомляли дійсні факти впереміні із вимислами. Тільки в червні 1987 р. на урочистостях у Полтаві з нагоди 90-річчя від дня народження піонера космонавтики повідомили його справжнє ім’я *. Біографія Кондратюка перестала бути таємницею.

* Тоді ж громадськості міста і численним гостям був продемонстрований фільм про життя О.Г. Шаргея «Что в имени тебе моём», створений Свердловською кіностудією режисером М.Ф. Шаровим за сценарієм В.І. Севастьянова.

Тепер ми володіємо достатнім документальним матеріалом, розповідями багатьох учасників подій і опублікованими дослідженнями різних аспектів життя й діяльності нашого видатного співвітчизника. Не знаючи про роботи К.Е. Ціолковського, він вивів основну формулу ракетодинаміки і прийшов до ідеї космічної ракети на рідкому паливі. Першим із наших співвітчизників Ю.В. Кондратюк запропонував робити цей апарат багатоступінчастим (автору не виповнилося тоді й двадцяти років). У дослідженнях ученого чітко виразився практичний підхід до проблеми польоту в космос, прагнення поставити її на тверду науково-технічну і народногосподарську основу, переконаність у швидкому здійсненні позаземних мандрівок.

Поряд з ідеями Кондратюка з проблем космонавтики, в пропонованій читачеві книзі подано його технічні вирішення, проекти і винаходи в галузі елеваторної справи, гірничодобувної промисловості та вітроенергетики. Цей видатний учений був також талановитим інженером-практиком, який розв’язував різні народногосподарські завдання. Автор передмови, сам довгий час досліджуючи «темні плями» на складному життєвому шляху Шаргея-Кондратюка, з великою цікавістю прочитав книгу в рукопису і рекомендує її іншим.

  

Ссылки на эту страницу


1 Кочерга Надежда Константиновна
[Кочерга Надія Костянтинівна] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919