Амфилохий (Леонтович)

Амфилохий, епископ Переяславский (Леонтович). Род. около 1729 г. умер 1 июля 1799 г., происходил из малороссийского шляхетства и служил в бывших полковой Миргородской и войсковой генеральной малороссийских канцеляриях. В 1750 г. принял монашество в Киевском Межигорском монастыре, откуда вскоре перешел в Троице-Сергиеву Лавру, из которой переведен в Тверской архиерейский дом ризничим, но вскоре возвратился в Лавру, где был казначеем. В 1769 г. — игумен Киевского Кирилловского монастыря, а в 1766 г. — Ростовского Иаковлевского, где был возведен в сан архимандрита, а затем был епископом Переяславским.

Источник:

Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. Стр.87

 

Амфілохій (Леонтович) (бл. 1729, м-ко Говтва Миргородського полку, тепер с. Козельщинського р-ну Полтавської обл. – 01.07.1799) – церковний діяч, єпископ.

Син говтвянського сотника. Замолоду служив у Миргородській полковій і Ген. Військовій канцеляріях. У 17-річному віці таємно втік із дому й подався до Києва, щоб розпочати чернече життя. 1750 став ченцем Київського Михайлівського монастиря, звідти переведений до Троїце-Сергієвої лаври, а згодом – до Тверського архієрейського дому різничим. 1761 призначений скарбником Троїцької лаври. З 1769 – ігумен Київського Кирилівського монастиря, звідти переведений до Полтавського Хрестоздвиженського монастиря. З відкриттям Слов’янської єпархії (1776) і призначенням до Полтави нової адміністрації переведений до Ростовського Спасо-Яковлівського монастиря з уведенням у сан архімандрита. З 1787 – настоятель Києво-Межигірського і Пустинно-Миколаївського монастирів. 27.06.1795 хіротонісаний на єпископа Переяславського і Бориспільського, коад’ютора Київської митрополії. За А. всі лівобережні церкви Київської єпархії перейшли під управління Переяславського єпископа із заснуванням при ньому особливої консисторії. Таким чином, Переяславська єпархія досягла того становища, в якому перебувала усе 19 ст. Заповів Переяславу 6500 руб. на вічні часи з тим, щоб відсотки з капіталу розподілялися між вдовами й сиротами міських священнослужителів, бідними вихованцями семінарії та йшли на сплату міських повинностей.

Літ.: Грановский, 1901. – С. 80-81; Павловский, 1914. – С. 122; Іменний Звід…, 2005. – С. 26-27; ВПЄ. – 2007. – № 1 (61). – Січ.

О. А. Білоусько.

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Ссылки на эту страницу


1 Михновские
[Міхновські] – священнический род
2 Полтавское Епархиальное Древлехранилище. Указатель
[В. Трипольський. Полтавське Єпархіальне Давньосховище. Покажчик.] / Электрическая. Типография Г. И. Маркевича. Бульвар Котляревського. Полтава. 1909
3 Религиозные деятели
[Релігійні діячі] - пункт меню
4 Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск второй
[Труди Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск перший] / Электрич. Типо-Лит. Торг. Дома И. Фришберг и С. Зорохович. Полтава. 1908
5 Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск третий
[Праці Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск третій] / Полтава. 1912

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919